tag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726Кабінет психопатологічної евтаназіологіїКабінет психопатологічної евтаназіологіїКабінет психопатологічної евтаназіології2023-07-05T13:58:18Ztag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:220814Idea Man2023-07-05T13:52:04Z2023-07-05T13:58:18Zpublic1 <br /><a name="cutid1"></a><br />Так англійською називається [авто]біографічна книжка <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Paul_Allen">Пола Аллена</a> — одного з засновників компанії <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Microsoft">Майкрософт</a>.<br /><br />Перші півсотні сторінок (я читаю переклад москвосуржем) оповідають про походження і молоді роки самого Аллена та <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Bill_Gates">Білла Ґейтса</a>, про їхнє навчання, дослідницькі пошуки та досвід, перші невдалі та вдалі проєкти.<br /><br />Це, на мою думку, вельми пізнавальне читання, бо показує, якими важливими для життєвого шляху людини є її сім’я та стосунки в ній, виховання, освіта, близьке коло людей і загалом умови життя. Обидва засновника Майкрософту не лише народились у родинах, що всебічно сприяли їхньому розвитку (а не гнобили їх, як то зазвичай буває у бідняків), але й навчалися у закладах «не для всіх» і дуже рано, як на ті часи, мали доступ до сучасного комп’ютерного устаткування і програм, видатних людей галузі, а також розмаїтої літератури на будь-який смак і зацікавлення. Такого старту не мала й не має переважна більшість людей світу.<br /><br />Приємного читання.<br /><br /><br />1. Видання англійською:<br /><br /><a href="http://libgen.is/book/index.php?md5=BF360D17A347E1B895C17DBAAEE29752">md5=BF360D17A347E1B895C17DBAAEE29752</a><br /><br /><br />2. Переклад москвосуржем:<br /><br /><a href="http://libgen.is/book/index.php?md5=2C69511A7678F0AE2FAF695F946559FA">md5=2C69511A7678F0AE2FAF695F946559FA29752</a><br /><br /><br /><br />Особливо цю книжку раджу <span style='white-space: nowrap;'><a href='https://balu.dreamwidth.org/profile'><img src='https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png' alt='[personal profile] ' width='17' height='17' style='vertical-align: text-bottom; border: 0; padding-right: 1px;' /></a><a href='https://balu.dreamwidth.org/'><b>balu</b></a></span> до тої дискусії, що ми мали з приводу людських талантів.<br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=220814" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:163064«Невивчені уроки»2022-04-21T17:58:20Z2022-04-21T18:05:34Zpublic3 <br /><a name="cutid1"></a><br /><div style="max-width: 48em;"><br /><b>Невивчені уроки: жах тортур і вбивств російських окупантів… все те саме бачив Київ 104 роки тому</b><br /><br /><i>Віталій Гайдукевич</i><br /><br /><br />Коли у звільнених містечках і селах розкривається жах тортур і вбивств, соцмережі проклинають окупанта, а світ в шоці. От тільки… а хіба ми дізналися щось нове?<br /><br />Ні. Все те саме бачив Київ. 104 роки тому. Один в один. А ми із вами спокійно ходили ногами по місцях масових поховань…<br /><br />Чим нинішні звірства росіян різняться від терору банд Муравйова? Нічим. «Люди зникали просто на вулицях, вийшовши за хлібом. Ходили чутки, що більшовики розстрілювали за предʼявлення посвідчення, видане Центральною Радою, за вишиванку чи козацькі вуса……Число вбитих обраховувалося за різними даними від 2 до 5 тисяч осіб. Переважно це службовці, військові, інтелігенція, робітництво та військові, за більшовицькою термінологією «контрреволюціонери».» (с) (тут і далі цитати статті Олександра Кучерука «Жертви і могили в київському Маріїнському парку» в УП. Посилання нижче)<br /><br />Зауважте — як тоді можна було буть розстріляним за національною ознакою (вишиванка, вуса, мова, український документ…), так і зараз російські ідеологи не приховують — вони прийшли вбивати за національною ознакою.<br /><br />«Були серед загиблих і цілком випадкові особи. Одночасно прокотилася хвиля мародерства, насильства і грабунку. Одним з місць масових розстрілів і поховань став Маріїнський парк. В палаці вершили «правосуддя». Тут утримували в’язнів і заручників. Парк став місцем розстрілів. Тіла скидали до викопаних ям і загортали землею, так що місце поховання виділялися лише перекопаною ділянкою землі.» (с) О.К.<br /><br />«Розстрілювали людей цілими гуртками по кілька десять душ. […] Самих українців-гімназистів, які були в бойовому курені есерів та у «Вільному козацтві», й залишилися у Києві, коли інше військо вийшло, розстріляно 168 душ.» (с) О.К.<br /><br />«учасник і свідок подій генеральний секретар продовольчих справ УНР Микола Ковалевський:<br /><br />«У Маріїнському парку, де стояв самітний царський палац, урядував штаб Муравйова і ЧК під проводом завжди п’яного чекіста Полуянова. Сюди звозили червоногвардійці арештованих киян і тут же в Маріїнському парку їх розстрілювали.…<br /><br />Число жертв большевицького терору ніколи не було усталене, але воно сягало на підставі наших обрахунків щонайменше п’яти-шести тисяч. Київ заплатив дорогу ціну за це перше знайомство з більшовиками».<br /><br />А це свідчення росіянина: «Розкидані на площі і по доріжках парку роздягнені тіла, між якими бродили голодні собаки; всюди кров, просочений сніг, багато лежали з всунутим в рот «червоним квитком» у деяких пальці були складені для хреста.» (с) О.К.<br /><br />«Визначити число похованих жертв в Маріїнському паркові неможливо, йдеться про одну-дві тисячі, так само не можливо локалізувати місця цих поховань.<br /><br />За свідченнями очевидця Миколи Полетики, Маріїнський парк був перетворений в могильник, «трупний запах два роки отруював повітря для мешканців Інститутської і Олександрівської вулиць». Це було настільки нестерпно, що кияни неодноразово зверталися до міської влади з проханням вжити відповідних заходів.» (с) О.К.<br /><br />В 30-х роках радянська окупаційна влада братські могили в Маріїнці… закатала в асфальт і засадила кущиками. Де саме УСІ ці кістяки? Чи реально їх знайти і належним чином поховати?<br /><br />Чи стане наполегливості, нарешті, подивитися собі під ноги — жах Бучі, Макарова, Ворзеля починався жахом в Маріїнському парку 1918 року. Просто ми вирішили про це забути. Ми вирішили, що тріумф на трупах, названий УРСР, це «також_Україна». Ми боялися назвати окупацію окупацією, а окупанта ворогом.<br /><br />Непокаране зло повернулося. Повернулося ще й тому, бо в Маріїнці досі стоїть упир Ватутін, тому що метро — Льва Толстого, проспект «Перемоги», а не Брест-Литовський, тому що донедавна існувала абсурдна фраза «театр російської (!) драми імені Лесі Українки (!)»…<br /><br />Просто зло вважало, що тут воно теж вдома.<br /><br />Якщо історія не пробачає невивчених уроків, то може для перескладання іспитів варто повернути спокій душам, що кричать з-під паркової бруківки; позбутись насаджених совком ідоліщ; запам’ятати назавжди — топонім (назва місцевості, регіону… ) в першу чергу говорить КОМУ НАЛЕЖИТЬ ЦЕ МІСЦЕ і в Україні НЕ МОЖЕ бути топонімів, які є складовою смислової картини і культурних кодів країни окупанта.<br /><br />Якщо ми не хочемо повторень Маріїнського парку 1918 і Бучі 2022, звісно…<br /><br />на світлині — Маріїнка 1934 р. …пізніше тут будуть прогулянкові доріжки<br /><br /><img src="https://myrotvorets.news/wp-content/uploads/2022/04/277814651_5056860174373695_571483599286267336_n.jpg" /><br /><br /><br /><a href="https://myrotvorets.news/nevyvcheni-uroky-zhakh-tortur-i-vbyvstv-r/">myrotvorets.news/nevyvcheni-uroky-zhakh-tortur-i-vbyvstv-r</a><br /><br /></div><br /><br /><br /><b>P. S.</b><br /><br /><br />Олександр Кучерук<br /><br /><b>Жертви і могили в київському Маріїнському парку</b><br /><br /><a href="https://www.istpravda.com.ua/articles/5c5d4c0c08c47/">www.istpravda.com.ua/articles/5c5d4c0c08c47</a><br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=163064" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:147771Профілактичне читання проти ковідного сказу: про вторинний імунодефіцит2022-01-21T09:13:36Z2022-01-21T09:14:28Zpublic0 <br /><a name="cutid1"></a><br />Надибав цікавий допис і пропоную почитати <i>розумним</i> людям. Розумні прочитають і дещо для себе з’ясують, а дурним, звісно, й читати зайве.<br /><br /><br /><b>«Вторичный иммунодефицит: симптомы и лечение»</b><br /><br /><a href="https://probolezny.ru/vtorichnyy-immunodeficit/">probolezny.ru/vtorichnyy-immunodeficit</a><br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=147771" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:144631«Мясорубка тщеславия и сырьё для её фарша»2021-08-26T16:17:23Z2021-08-26T16:18:51Zpublic2 <br /><a name="cutid1"></a><br /><blockquote><br /><b>Мясорубка тщеславия и сырьё для её фарша</b><br /><br />Всякий наркоман общественного мнения — потенциальный самоубийца,<br />бесцельно загоняющая себя цирковая лошадь чужой ярмарки тщеславия. Чтобы<br />о тебе вспомнили сегодня, нужно быть эпатажней, чем вчера, всё больше и<br />больше обнажаясь или всё пестрее и пестрее одеваясь, буквально или<br />фигурально. Однако и у обнажения, и у украшения существует естественный<br />предел; он наступает очень быстро, и наркоман общественного мнения<br />стремительно вымывается из его потока, чтобы уступить место другим,<br />столь же быстро вымываемым.<br /><br />В прибыли оказывается только хозяин этой карусели; публику не интересуют<br />личности и их достижения, даже и подлинные, её интересует только их<br />калейдоскопическое мелькание, в котором ум и глупость, красота и<br />безобразие смешаны в однообразную массу, прокручиваемую на всё более<br />быстрых оборотах: модные пиджаки, смелые платья, умные головы, глупые<br />задницы — всё это приобретает одинаковую консистенцию, однако количество<br />желающих стать фаршем для этой мясорубки странным образом не<br />сокращается, соответственно повышению общего уровня безделья, праздности<br />ума.<br /><br /><br /><a href="https://regenta.livejournal.com/1312072.html">https://regenta.livejournal.com/1312072.html</a><br /><br /></blockquote><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=144631" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:142611Masterminds of Programming2021-04-30T21:12:55Z2021-04-30T21:20:58Zpublic0 <br /><a name="cutid1"></a><br />Читаю на дозвіллі доволі цікаву книжку. Вже прочитав інтерв’ю з <a href="https://et.wikipedia.org/wiki/Larry_Wall">Ларрі Уоллом</a> та по шматку з двох інших інтерв’ю: одне зі <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Bjarne_Stroustrup">Страуструпом</a>, а друге з тими хлопцями, що створили <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Lua_(programming_language)">Lua</a>.<br /><br />Отож, кому це також буде цікаво, то маєте на вибір два видання: англомовне та перекладне.<br /><br />Приємного читання.<br /><br /><br /><br /><hr><br /><br /><br /><h1>“Masterminds of Programming” (2009)</h1><br /><br /><br />About the Authors<br /><br />Federico Biancuzzi is a freelance interviewer. His interviews appeared on publications such as ONLamp.com, LinuxDevCenter.com, SecurityFocus.com, NewsForge.com, Linux.com, TheRegister.co.uk, ArsTechnica.com, the Polish print magazine BSD Magazine, and the Italian print magazine Linux&C.<br /><br />Shane Warden manages Onyx Neon Press, an independent publisher. His areas of expertise include agile software development, language design, and virtual machines for dynamic languages. He is also a published novelist. His books include The Art of Agile Development and Masterminds of Programming.<br /><br /><br /><br />The chapters in this book are ordered to provide a varied and provocative perspective as you travel through it. Savor the interviews and return often.<br /><br /><br />Chapter 1, C++, interviews Bjarne Stroustrup.<br /><br />Chapter 2, Python, interviews Guido van Rossum.<br /><br />Chapter 3, APL, interviews Adin D. Falkoff.<br /><br />Chapter 4, Forth, interviews Charles H. Moore.<br /><br />Chapter 5, BASIC, interviews Thomas E. Kurtz.<br /><br />Chapter 6, AWK, interviews Alfred Aho, Peter Weinberger, and Brian Kernighan.<br /><br />Chapter 7, Lua, interviews Luiz Henrique de Figueiredo and Roberto Ierusalimschy.<br /><br />Chapter 8, Haskell, interviews Simon Peyton Jones, Paul Hudak, Philip Wadler, and John Hughes.<br /><br />Chapter 9, ML, interviews Robin Milner.<br /><br />Chapter 10, SQL, interviews Don Chamberlin.<br /><br />Chapter 11, Objective-C, interviews Tom Love and Brad Cox.<br /><br />Chapter 12, Java, interviews James Gosling.<br /><br />Chapter 13, C#, interviews Anders Hejlsberg.<br /><br />Chapter 14, UML, interviews Ivar Jacobson, James Rumbaugh, and Grady Booch.<br /><br />Chapter 15, Perl, interviews Larry Wall.<br /><br />Chapter 16, PostScript, interviews Charles Geschke and John Warnock.<br /><br />Chapter 17, Eiffel, interviews Bertrand Meyer.<br /><br />Contributors lists the biographies of all the contributors.<br /><br /><br /><br />PDF: <a href="https://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2171041">https://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2171041</a><br /><br />PDF: <a href="http://libgen.rs/book/index.php?md5=888F19DBC3ABFA47A1E3B1B8FF226172">http://libgen.rs/book/index.php?md5=888F19DBC3ABFA47A1E3B1B8FF226172</a><br /><br /><br />Або в інших форматах: <a href="http://libgen.rs/search.php?req=Masterminds+of+Programming&column=title">http://libgen.rs/search.php?req=Masterminds+of+Programming&column=title</a><br /><br /><br /><br /><hr><br /><br /><br /><h1>«Пионеры программирования. Диалоги с создателями наиболее популярных языков программирования» (2011)</h1><br /><br /><br />Бьянкуцци Ф., Уорден Ш. Пионеры программирования. Диалоги с создателями наиболее популярных языков программирования. — Пер. с англ. — СПб: Символ-Плюс, 2011. — 608 с., ил.<br /><br />ISBN 978-5-93286-170-7<br /><br /><br />В книге собраны 27 интервью с людьми, стоявшими у истоков создания различных языков программирования, с гуру, чьи имена на слуху в мире разработки ПО. Их размышления позволят читателю подняться на новый уровень осмысления проблем развития компьютерной отрасли, увидеть скрытые процессы, которые привели к тем или иным конструктивным решениям, узнать, какие цели ставили перед собой разработчики, на какие компромиссы им приходилось идти и какое влияние оказала их работа на современное программирование.<br /><br />Судьбы языков складывались по-разному — одни, сыграв свою роль, уступили место новациям, другие смогли чудесно возродиться с появлением новых технологий, но все они оставили значительный след в истории информатики.<br /><br /><br /><br /><a href="https://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=4670554">https://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=4670554</a><br /><br /><a href="magnet:?xt=urn:btih:1C20238CB137EF149F8E772E03BDFEDA8E3381FE">magnet:?xt=urn:btih:1C20238CB137EF149F8E772E03BDFEDA8E3381FE</a><br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=142611" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:138856“Liberal Fascism” by Jonah Goldberg2021-01-11T06:31:09Z2021-01-11T06:35:22Zpublic0 <br /><a name="cutid1"></a><br /><div style="max-width: 48em; margin: auto;"><br /><h2>Про автора</h2><br /><br /><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Jonah_Goldberg">https://en.wikipedia.org/wiki/Jonah_Goldberg</a><br /><br /><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/Джона_Голдберг">https://uk.wikipedia.org/wiki/Джона_Голдберг</a><br /><br /><a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Голдберг,_Джона">https://ru.wikipedia.org/wiki/Голдберг,_Джона</a><br /><br /><br /><br /><br /><h2>2. “Liberal Fascism” by Jonah Goldberg (EPUB, MOBI)</h2><br /><br /><a href="http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=5294334">http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=5294334</a><br /><br /><a href="magnet:?xt=urn:btih:4AEEA7B9059878D588D953AAD45AEDD259ABF2EF">magnet:?xt=urn:btih:4AEEA7B9059878D588D953AAD45AEDD259ABF2EF</a><br /><br /><br /><br /><br /><h2>3. Джона Голдберг, «Либеральный фашизм» (EPUB, FB2)</h2><br /><br /><a href="http://flibusta.is/a/106255">http://flibusta.is/a/106255</a><br /><br /><blockquote><br />Книга Голдберга замечательна тем, что показывает на примере самой свободной на сегодняшней день страны, как близко идеи всеобщего блага стоят к тоталитарным идеологиям и как далеки они от индивидуалистских истоков американской республики — от идеи неотъемлимого права на жизнь, свободу и стремление к счастью.<br /><br />Своим скандальным названием эта легендарная историко-политологическия книга обязана левому интеллектуалу Герберту Уэллсу, который, выступая перед оксфордскими студентами в 1932 году, призывал их становиться «либеральными фашистами» и «просвещенными нацистами».<br /><br />В этой книге редактор американского консервативного журнала «National Review» Джона Голдберг доказывает, что хотя «фашистами современности» в нынешней американской культуре принято называть консервативных республиканцев и либертарианцев, реальными идеологическими родственниками фашистов являются вовсе не Тед Круз с Сарой Пейлин, а как раз наоборот — Хиллари Клинтон и Берни Сандерс.<br /><br />Книга подробно детализирует и сопоставляет политические взгляды Жана-Жака Руссо (крёстного отца всех политических религий), ранних Прогрессивистов 19—20 вв, режимов Вудро Вильсона, Муссолини, Гитлера, Франклина Рузвельта, Линдона Джонсона, студенческих леворадикальных движений в Америке 60-х годов и их последователей вплоть до сего дня.<br /><br /><br /></blockquote><br /><br /></div><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=138856" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:129724SJWs Always Lie2020-06-26T02:02:11Z2020-06-26T02:10:19Zpublic0 <br />Надибав оце книжечку для позакласного читання. Про неї — під катом.<br /><br /><a name="cutid1"></a><br /><br /><h1>SJWs Always Lie: Taking Down the Thought Police</h1><br /><br />By <a href="https://www.goodreads.com/author/show/560412.Vox_Day">Vox Day</a>.<br /><br />Foreword by <a href="https://www.goodreads.com/author/show/13536028.Milo_Yiannopoulos">Milo Yiannopoulos</a>.<br /><br />Castalia House, 2015.<br /><br />ISBN: 9527065682, 9789527065686.<br /><br /><a href="https://www.goodreads.com/book/show/26168300-sjws-always-lie">https://www.goodreads.com/book/show/26168300-sjws-always-lie</a><br /><br /><br /><br /><h2>Abstract</h2><br /><br />Social Justice Warriors have plagued mankind for more than 150 years, but only in the last 30 years has their ideology become dominant in the West. Having invaded one institution of the cultural high ground after another, from corporations and churches to video games and government, there is nowhere that remains entirely free of their intolerant thought and speech policing.<br /><br />Because the SJW agenda of diversity, tolerance, inclusiveness, and equality flies in the face of both science and observable reality, SJWs relentlessly work to prevent normal people from thinking or speaking in any manner that will violate their ever-mutating Narrative. They police science, philosophy, technology, and even history in order to maintain the pretense that their agenda remains inevitable in a modern world that contradicts it on a daily basis.<br /><br />The book is named after the First Law of SJW: SJWs always lie. SJWS ALWAYS LIE is a useful guide to understanding, anticipating, and surviving SJW attacks from the perspective of a man who has not only survived, but thrived, after experiencing multiple attempts by Social Justice Warriors to disqualify, discredit, and disemploy him in the same manner they have successfully attacked Nobel Laureates, technology CEOs, broadcasters, sports commentators, school principals, and policemen. It analyzes well-known SJW attacks as well as the two most successful examples of resistance to the SJW Narrative, #GamerGate and Sad Puppies.<br /><br />Written by Vox Day, Supreme Dark Lord of the Evil Legion of Evil and three-time Hugo nominee who is described as the most hated man in science fiction by Black Gate and The Wall Street Journal, SJWS ALWAYS LIE is a powerful weapon in the cultural war against the thought police.<br /><br /><br /><br /><h2>Library Genesis 2M</h2><br /><br /><a href="http://libgen.is/search.php?req=SJWs+Always+Lie&open=0&res=25&view=simple&phrase=1&column=title">http://libgen.is/search.php?req=SJWs+Always+Lie</a><br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=129724" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:125680Читання проти коронобєсія2020-04-14T18:43:19Z2020-04-14T18:44:46Zpublic2 <br /><a name="cutid1"></a><br />1. Журнал <span style='white-space: nowrap;'><a href='https://hozar.dreamwidth.org/profile'><img src='https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png' alt='[personal profile] ' width='17' height='17' style='vertical-align: text-bottom; border: 0; padding-right: 1px;' /></a><a href='https://hozar.dreamwidth.org/'><b>hozar</b></a></span><br /><br /><br />2. <a href="https://www.facebook.com/yesint4/posts/1580662735432207">https://www.facebook.com/yesint4/posts/1580662735432207</a><br /><br /><br />3. <a href="https://www.facebook.com/imalysheva1/posts/10214587468234431">https://www.facebook.com/imalysheva1/posts/10214587468234431</a><br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=125680" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:121938Про хунту2020-03-22T03:07:43Z2020-03-22T03:08:43Zpublic1 <br /><a name="cutid1"></a><br />Не про нашу, а про чилійську.<br /><br /><br /><b>«Чили: кому — история, кому — марксистские грабли»</b><br /><br />Автор — <span style='white-space: nowrap;'><a href='http://alex-shishkin.livejournal.com/profile'><img src='https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif' alt='[livejournal.com profile] ' style='vertical-align: text-bottom; border: 0; padding-right: 1px;' width='17' height='17'/></a><a href='http://alex-shishkin.livejournal.com/'><b>alex_shishkin</b></a></span><br /><br /><br />Частина I: <a href="https://alex-shishkin.livejournal.com/1084.html">https://alex-shishkin.livejournal.com/1084.html</a><br /><br />Частина II: <a href="https://alex-shishkin.livejournal.com/1404.html">https://alex-shishkin.livejournal.com/1404.html</a><br /><br />Частина III: <a href="https://alex-shishkin.livejournal.com/1660.html">https://alex-shishkin.livejournal.com/1660.html</a><br /><br />Частина IV: <a href="https://alex-shishkin.livejournal.com/1990.html">https://alex-shishkin.livejournal.com/1990.html</a><br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=121938" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:119557Про соціалізм, або Чому нація животіє без майна, ідеалу, свободи, віри, сили та волі до боротьби2020-03-05T16:07:58Z2020-03-05T16:25:35Zpublic2 <br /><a name="cutid1"></a><br />Якщо українець не читав цей допис нашого геніяльного Дмитра Донцова — не має права називати себе українцем.<br /><br />Все написано так, як про наше сьогодення. Про сутність і причини наших поневірянь.<br /><br /><b>Дмитро Донцов: «Іспит історії і соціялістичні кастрати».</b><br /><br />Текст чималенький, тому я його тут не цитую, а дам лінк на файл для читання:<br /><br /><a href="https://www.dropbox.com/s/m5rrmu1iym138ym/Іспит%20історії%20і%20соціялістичні%20кастрати.pdf?dl=1">Іспит історії і соціялістичні кастрати.pdf</a> (PDF, 103 КБ)<br /><br /><br />P. S.<br /><br />І то: порадьте, може, якесь безкоштовне місце для зберігання жменьки файлів для публічного доступу. Свого серверу не маю і задля кількох книжок його заводити не буду, а мерзотний Дропбокс остогид уже до гикавки.<br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=119557" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:106642«Енциклопедія кібернетики» (УРЕ, 1973 р.)2019-09-17T10:57:38Z2019-09-17T11:03:22Zpublic0 <br /><a name="cutid1"></a><br />Енциклопедія кібернетики: у 2 т. / за ред. В. М. Глушкова. — Київ : Гол. ред. Української радянської енциклопедії, 1973.<br /><br /><br />З Вікіпедії:<br /><br />«Енциклопедія кібернетики — перша у світі «Енциклопедія кібернетики» за редакцією Віктора Глушкова. Випустили Головна редакція Української радянської енциклопедії та Академія наук УРСР в двох томах (спершу українською (1973), потім російською (1974) мовою). Вона містить близько 1700 статей з інформатики, кібернетики та обчислювальної техніки» (<a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/Енциклопедія_кібернетики">http://uk.wikipedia.org/wiki/Енциклопедія_кібернетики</a>).<br /><br /><br />З тої ж таки Вікіпедії подальші лінки на дописи про це видання:<br /><br />- Мирослав Кратко. <a href="http://www.istpravda.com.ua/digest/2011/02/7/22204/view_print/">Як створювалася україномовна «Енциклопедія кібернетики»</a> // Українська правда, Історична правда, 07.02.2011. Джерело: студентський тижневик "Аудиторія" // Аудиторія: освітній студентський тижневик. 19—25 листопада 2009, ч. 31 (2671), с. 6—7.<br /><br />- <a href="http://www.bbc.com/ukrainian/blogs-40810951">Як Глушков створив першу в світі енциклопедію кібернетики</a> // Віра Агеєва для bbc.com; 3 серпня 2017.<br /><br />- <a href="http://cyberua.info/novyny/persha-encyklopedija-kibernetyky-2t-ukr-red-vhlushkov-1973">Перша ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КІБЕРНЕТИКИ в 2 томах українською мовою, 1973</a><br /><br /><br />За останнім лінком є що потягнути (33,5 МБ; в архіві обидва томи у форматі DJVU):<br /><br /><a href="http://torba.cyberua.info/files/Encyklopedija-KIBERNETYKY_T1-2_VHlushkov_1973_UKR_DJVU.rar">Encyklopedija-KIBERNETYKY_T1-2_VHlushkov_1973_UKR_DJVU.rar</a><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=106642" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:105210LTI2019-07-28T05:38:27Z2019-07-28T05:52:54Zщось хрипить та виє з-за парєбрікаpublic3 <br /><a name="cutid1"></a><br />Пропоную та наполегливо раджу панству прочитати книжку німецького філолога Віктора Клемперера про особливу пропагандистську державну мову Третього Райху.<br /><br />Німецькою книжка має назву «LTI — Lingua Tertii Imperii: Notizbuch eines Philologen»; в перекладі англійською — «Language of the Third Reich: LTI: Lingua Tertii Imperii»; в перекладі московитською — «LTI. Язык Третьего рейха. Записная книжка филолога». Українського перекладу нема.<br /><br />Далі пишу лінки на відповідні дописи Вікіпедії про автора, про книжку та її предмет, а також де її здибати для читання в комп’ютерних форматах.<br /><br /><br />1. Про автора.<br /><br /><a href="https://de.wikipedia.org/wiki/Victor_Klemperer">https://de.wikipedia.org/wiki/Victor_Klemperer</a><br /><br /><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Victor_Klemperer">https://en.wikipedia.org/wiki/Victor_Klemperer</a><br /><br /><a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Клемперер,_Виктор">https://ru.wikipedia.org/wiki/Клемперер,_Виктор</a><br /><br /><br />2. Про книжку.<br /><br /><a href="https://de.wikipedia.org/wiki/LTI_–_Notizbuch_eines_Philologen">https://de.wikipedia.org/wiki/LTI_–_Notizbuch_eines_Philologen</a><br /><br /><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/LTI_–_Lingua_Tertii_Imperii">https://en.wikipedia.org/wiki/LTI_–_Lingua_Tertii_Imperii</a><br /><br /><a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/LTI._Язык_Третьего_рейха">https://ru.wikipedia.org/wiki/LTI._Язык_Третьего_рейха</a><br /><br /><br />3. Про проблему.<br /><br /><a href="https://de.wikipedia.org/wiki/Sprache_des_Nationalsozialismus">https://de.wikipedia.org/wiki/Sprache_des_Nationalsozialismus</a><br /><br /><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Glossary_of_Nazi_Germany">https://en.wikipedia.org/wiki/Glossary_of_Nazi_Germany</a><br /><br /><a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Язык_нацистской_Германии">https://ru.wikipedia.org/wiki/Язык_нацистской_Германии</a><br /><br /><br /><br />4. Де взяти.<br /><br /><br />4.1. Німецьке видання 1947-го року («Aufbau-Verlag», 1947; DJVU, 4 МБ):<br /><br /><a href="http://libgen.is/book/index.php?md5=C5C9BC72C8663E5CF23988981AA2CC2C">http://libgen.is/book/index.php?md5=C5C9BC72C8663E5CF23988981AA2CC2C</a><br /><br /><br />4.2. Переклад англійської мовою («Bloomsbury Academic», 2013; PDF, 847 КБ):<br /><br /><a href="http://libgen.is/book/index.php?md5=411C4DDB1AFF910E3FC1CB3516286227">http://libgen.is/book/index.php?md5=411C4DDB1AFF910E3FC1CB3516286227</a><br /><br /><br />4.3. Переклад московитською мовою («Прогресс-Традиция», 1998; DJVU, 11 МБ):<br /><br /><a href="https://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=5645159">https://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=5645159</a><br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=105210" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:88306Про «мир за всяку ціну»: книжка «Чого Путін навчився в Гітлера»2019-01-23T12:24:05Z2019-08-05T08:59:42Zpublic1 <br /><a name="cutid1"></a><br />Насамперед дяка <span style='white-space: nowrap;'><a href='https://iskra75.dreamwidth.org/profile'><img src='https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png' alt='[personal profile] ' width='17' height='17' style='vertical-align: text-bottom; border: 0; padding-right: 1px;' /></a><a href='https://iskra75.dreamwidth.org/'><b>iskra75</b></a></span> (<span style='white-space: nowrap;'><a href='http://iskra75.livejournal.com/profile'><img src='https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif' alt='[livejournal.com profile] ' style='vertical-align: text-bottom; border: 0; padding-right: 1px;' width='17' height='17'/></a><a href='http://iskra75.livejournal.com/'><b>iskra75</b></a></span>) за інформацію:<br /><br /><a href="https://iskra75.dreamwidth.org/152263.html">https://iskra75.dreamwidth.org/152263.html</a> або <a href="https://iskra75.livejournal.com/159968.html">https://iskra75.livejournal.com/159968.html</a><br /><br /><br />Це книжка про історичні аналогії, сутність та методи так званої гібридної війни: порівняно гітлерівську Німеччину та путінську РФ.<br /><br />На мій погляд, це найкращий за п’ять років популярно-аналітичний нарис про війну, яку нині ведуть проти України московити.<br /><br />Автор — Павло Солодько.<br /><br />Текст оприлюднено на ресурсі «<a href="http://texty.org.ua/">Тексти.org.ua</a>»:<br /><br /><a href="http://texty.org.ua/d/2018/putler/">http://texty.org.ua/d/2018/putler</a><br /><br /><br />Також є саморобна електронна книжка у форматі A5 зі змістом та ілюстраціями:<br /><br /><a href="https://www.dropbox.com/s/qtzo6lqylx03evl/Чого Путін навчився в Гітлера.pdf?dl=1">Чого Путін навчився в Гітлера.pdf</a> (≈3 МБ)<br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=88306" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:87030Передвиборні казочки: про Вонюлю2019-01-13T05:52:10Z2019-01-13T05:52:53Zpublic0 <br /><a name="cutid1"></a><br />Надибав дещо цікаве та й пропоную шановному паньству до читання:<br /><br />«Юля. Часть 1»: <a href="https://demshinst.livejournal.com/2174.html">demshinst.livejournal.com/2174.html</a><br /><br />«Юля. Часть 2»: <a href="https://demshinst.livejournal.com/2332.html">demshinst.livejournal.com/2332.html</a><br /><br />«Юля. Часть 3»: <a href="https://demshinst.livejournal.com/2802.html">demshinst.livejournal.com/2802.html</a><br /><br />«Юля. Часть 4»: <a href="https://demshinst.livejournal.com/2862.html">demshinst.livejournal.com/2862.html</a><br /><br />«Юля. Часть 5»: <a href="https://demshinst.livejournal.com/3205.html">demshinst.livejournal.com/3205.html</a><br /><br />«Юля. Эпилог»: <a href="https://demshinst.livejournal.com/3442.html">demshinst.livejournal.com/3442.html</a><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=87030" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:86154На цей день: «Степан Бандера: З москалями нема спільної мови»2019-01-01T15:22:55Z2019-01-01T16:12:29Zpublic0 <br /><a name="cutid1"></a><br /><blockquote><br /><strong>Степан Бандера:</strong><br /><br /><strong>З москалями нема спільної мови</strong><br /><br /><br />В українській політиці вже давно устійнилася однодушна негативна постава до всіх, явних чи замаскованих, намагань впрягти українську справу до московського імперіялістичного воза. Всюди, поза засягом московського насильства, українська національна спільнота ставиться до того роду московських затій так, як звичайно до ворожих починів. І кожна спроба з боку москалів зробити вилім в українському фронті є цілком безнадійна.<br /><br />Тим часом за таке завдання — змінити цю послідовну поставу української політики, — приймають ті американські політичні кола, які в теперішній психологічній війні з большевизмом організують американські акції на цьому відтинку. Вони різними засобами намагаються звести в одно річище і визвольні змагання народів поневолених Москвою, в першу чергу України, і протирежимні, антикомуністичні тенденції серед московського народу, репрезентовані його політичною еміграцією. Базою спільної дії мало б бути передусім саме неґативне ставлення до большевизму, як до режиму і комуністичної системи, боротьба за його усунення та за встановлення на його місце демократичного ладу. Що ж стосується державно-політичного укладу на місці СССР, то мала б залишитись російська імперія в дотеперішньому складі, до якої далі належала б Україна й інші народи, хіба, що самі форми їхньої підлеглости були б у дечому змінені. Максимальні «концесії», які допускала б ця концепція народам, що борються за своє визволення від Москви, — це було б відкладення їхнього державного визначення на пізніше, після переможення большевизму спільними силами і встановлення демократії в російській імперії. До того часу Україна й інші народи мали б переставити свої визвольні змагання тільки на протирежимну, протикомуністичну боротьбу і провадити її в аспекті неподільности російської імперії, з пристосуванням до московських бажань.<br /><br />Така концепція зустрілась з одностайним різким відпором усіх українських політичних середовищ на еміграції, коли московські чинники на еміграції пробували ввести її в дію, а американські аранжери й покровителі тримались за лаштунками. Після того американська політична акція в цьому ж напрямі почала виявлятись щораз виразніше, ставлячи цю проросійську, єдинонеділимську концепцію, як офіційну лінію політики США. Різні засоби політичного натиску і з'єднування мають зламати одностайність українського відпору та перетягнути слабкі і податливі на такі методи елементи серед української політичної еміграції. Настійливість американських чинників, які ведуть цю акцію, готова посунутись до таких меж, що, мовляв, становище української сторони до такої їхньої концепції вони будуть трактувати як чинник українсько-американських взаємин. Тобто, що керівні політичні кола США будуть так ставитися до українських політичних сил, як ці ставитимуться до їхньої проросійської політичної акції.<br /><br />Цього роду прояви і суґестії мають за ціль викликати замішання в українській політиці на еміграції, позбавити її підметности і перетворити на податливий об'єкт у тактичних заграх чужої політики. В такій ситуації всі українські самостійницькі сили мусять виявити свою національно-політичну зрілість і непохитну стійкість на позиціях нашої визвольної справи.<br /><br />В першу чергу мусимо категорично відкидати кожну суґестію, щоб нашу поставу супроти будь-яких московських плянів, акцій і сил трактувати в іншій площині, ніж з позиції української визвольної боротьби і політики. Коли хтось намагається трансформувати це на відношення між нами і США, то цього не можна ані вважати за поважне ставлення справи, ані тим більш до такого ставлення достосовуватися. Бо ставлення до Москви, до московської нації і державности, до всіх складників і форм московського імперіялізму — це виросле з вікової історії, основне питання життя і розвитку української нації. Воно стоїть у нас на першому пляні. Натомість актуальна концепція політики США в психологічній війні з большевизмом — це питання тільки політичної тактики і то дуже сумнівної. Американська акція по лінії єдинонеділимській — це, з погляду українських визвольних змагань, явище тільки коньюнктурного значення, незалежно від її можливої натуги і часу тривання.<br /><br />Питання нашого відношення до різних московських сил і акцій, які заторкують українські справи, зокрема визвольні змагання і самостійність України під будь-яким оглядом, оцінюємо, вирішуємо і реалізуємо тільки згідно з українською рацією. На суть такого нашого відношення не можуть мати впливу ці обставини, що означені московські акції виступають у сплетенні з акціями третіх сил, або мають від них підтримку, хоч би нам навіть дуже залежало на добрих взаєминах з тими силами.<br /><br />Акція згаданих американських кіл знову ставить перед українськими політичними силами за кордоном справу співдії з московськими протикомуністичними, але імперіялістичними середовищами. Зміст однородної відповіді всіх українських самостійницьких сил у такій засадничій справі визвольної політики не може достосуватись до бажання зацікавлених чужосторонніх чинників, ані до того, чим вони підпирають свої бажання. Ця відповідь перерішена самою природою, цілями і положенням обидвох справжніх партнерів: українського і московського.<br /><br />Цілі визвольних змагань України і союзних народів є незмінні і цілком виразні: повне визволення від загарбницького і насильницького імперіялізму московської нації в цілому і його теперішньої форми, большевизму — зокрема. Знищення комуністичної системи й режиму. Повний розрив будь-яких пов'язань із Росією. Побудова суверенних національних держав на етнографічному просторі кожного народу.<br /><br />Історичний досвід переконливо повчає нас, що Росія при всіх внутрішніх перемінах ніколи не зміняла, ні не послаблювала свого імперіялізму — гону загарбувати, визискувати й нищити інші народи, зокрема український. В наслідок національного поневолення Україна, як теж інші народи в такому ж становищі зазнали саме найгірших лих, з-поміж усіх тих, що ними відзначалась кожна доцьогочасна московська державно-політична і суспільна система. Кожний режим московської тюрми народів зосереджував свої сили, всі найжорстокіші засоби для того, щоб втримати та закріпити поневолення, пограбування і нищення України й інших народів. Московський нарід не тільки не протиставився тому, але в цілому був і залишився носієм цього імперіялізму. Ривалізуючі за владу системи і сили в Росії, намагаючись з'єднати собі симпатії більшости московського народу і плямуючи непопулярні риси противника, завжди суперничали між собою в тому, хто з них здобуде більше для російського імперіялізму. Кожна московська держава, як царська, так демократична і большевицька, завжди послуговувались підступом і віроломністю супроти України й інших народів, і кожну форму союзу перетворювала в найжахливіше поневолення. Отже, ворогом був не тільки даний режим — царський, чи большевицький, не тільки державна і суспільна система, а сама московська нація, навіжена бісами імперіялізму, жадобою бути все більшою, могутнішою, багатішою, але не власним ростом, а коштом поневолення інших народів, їх пограбуванням і всмоктуванням у себе.<br /><br />Мета наших визвольних змагань — повне унезалежнення від Москви через побудову Суверенної Соборної Української Держави, — не може бути нічим підмінена. Сама зміна режиму й устрою Росії, при будь-якому узалежненні від неї України, не є ані суттю, ані етапом українського визволення. Сучасна визвольна боротьба українського народу з большевицькою Москвою є одночасно боротьбою з імперіялізмом московської нації взагалі, так, як большевизм є формою і витвором цього імперіялізму.<br /><br />Україна може творити спільний протибольшевицький фронт з такими чужими силами, які позитивно ставляться не тільки до самої боротьби, але і до наших визвольних цілей, та воюючи проти спільного ворога, не мають ворожих намірів щодо України. Такий природний і організований спільний фронт творять поневолені Москвою народи.<br /><br />Зате ж немає таких московських сил, які позитивно ставилися б до самостійницьких змагань України і її союзників, які протиставились би імперіялістичним діям і тенденціям Московщини. Московські протибольшевицькі течії і настрої є проти самого режиму, проти комуністичного ладу і системи, а не проти національно-політичного поневолення інших народів. Різні еміграційні московські партії й організації, при своєму декляративному протибольшевицькому наставленні, свою фактичну діяльність зосереджують на поборюванні українського самостійницького руху. Таким чином, коли йде про втримання московської імперії, вони змагають до того самого, що й большевики і доповняють їх роботу там, де не сягають большевицькі руки. В цьому існує фактичний поділ ролі між дова ривалізуючими формами московського імперіялізму.<br /><br />Повторюється історія 1917—1920 років, коли-то білі і червоні московські сили, не зважаючи на найбільшу взаємну ворожнечу, однаково звертали свої головні сили на знищення самостійности України та інших відновлених національних держав. Денікін узяв усю поміч західніх держав, призначену на боротьбу з большевизмом, і повернув її головним чином проти Українських Армій, що стояли в боротьбі з цим же большевизмом. Так само тепер московські імперіалісти на еміграції, під формою протибольшевицької акції і спільного фронту, намагаються захопити під свій вплив політику західніх держав на цьому відтинку та скерувати їх акцію на єдинонеділимські рейки, на шкоду визвольним змаганням України та всіх поневолених Москвою народів. Вони намагаються зіпхнути справу державної самостійности України з політичного обрію й утвердити у світовій політиці переконання, що нібито суттю цілого протибольшевицького змагання є тільки справа усунення комуністичного режиму і системи, а самозбереження московської імперії не підлягає' жодній дискусії.<br /><br />Українська самостійницька політика мусить зробити належні висновки з того факту, що в московському таборі існують тільки сили крайньо ворожі справі державної самостійности України, і що під цим оглядом надалі маємо справу з одностайним фронтом большевиків й антикомуністичних московських імперіялістів. В такій ситуації кожне намагання звести українську політику до спільних позицій з московськими антирежимними силами є рівнозначне з намаганням довести до капітуляції українських визвольних змагань перед московським імперіялізмом. Будь-які зв'язки з ворогом на такій плятформі капітулянства були б злочином національної зради.<br /><br />Як по московському боці немає інших діючих сил, тільки імперіялістичні, що найбільш ворожо ставляться до визвольних змагань України й інших народів, так само з нашого боку супроти них може бути тільки одна постава: відпір і боротьба. Боротьба з Москвою, з большевизмом і з кожною іншою формою її загарбницького імперіялізму, аж до повного визволення, поки московська нація не виречеться своїх намагань поневолювати Україну й інші народи та не погодиться жити з ними в мирних взаєминах, на засаді пошанування самостійности і всіх прав кожного народу. А до того часу, поки в московському таборі не виступлять неімперіялістичні сили з такою програмою і не почнуть діяти по лінії позитивного ставлення до головних цілей визвольної боротьби України й інших поневолених народів — доти не може бути спільної мови з жодними московськими чинниками.<br /><br /><br /><address>Степан Бандера, 1952</address><br /></blockquote><br /><br /><br /><strong>P. S.</strong><br /><br />Зі збірника <a href="http://93.174.95.27/book/index.php?md5=0CF2A0199A63706B84802602811218F5">«Перспективи Української Революції. Збірник вибраних праць. Репринтне видання» («Відродження», Дрогобич, 1998)</a>.<br /><br /><br /><strong>P. S.</strong><br /><br />Для москалів та помоскалених дехто зробив москвосуржем переклад дописів із цього збірника:<br /><br /><a href="https://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=5278943">rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=5278943</a> (BTIH <a href="magnet:?xt=urn:btih:78D1C60AFE90DC94CA25808FB35E4EA60A8DE181">78D1C60AFE90DC94CA25808FB35E4EA60A8DE181</a>).<br /><br />Якщо маєте таких родичів та друзів, що при тямі та цікавляться українським визвольним рухом, але через вроджену московмовність не годні читати українською мовою, то можете запропонувати. А кацапам теє читати марно.<br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=86154" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:85936Книжка: «Русская нация, или Рассказ об истории её отсутствия» (С. М. Сергеев)2019-01-01T13:04:13Z2019-01-01T13:20:57Zpublic0<p> </p>
<a name="cutid1"></a>
<p> </p>
<p><em>Щиро вітаю усіх москалів, кацапів, хохлів, яничарів-безбатченків та іншу покацаплену наволоч із днем народження Степана Бандери!</em></p>
<p> </p>
<hr />
<p> </p>
<p>Надибав оце згадку про сю книжку та зацікавився.</p>
<p> </p>
<h3>Анотація москвосуржем:</h3>
<blockquote>
<p>Предлагаемая книга, ставшая завершением многолетних исследований автора, не является очередной историей России. Это именно история русской нации. Поэтому читателю, думающему почерпнуть здесь элементарные сведения об отечественном прошлом, лучше обратиться к другим работам, благо их множество. Судя по электронному каталогу Российской государственной библиотеки, на русском языке не существует ни одной книги с названием «История русской нации». На первый взгляд это кажется досадной нелепостью, очередной грустной иллюстрацией к пушкинскому: «Мы ленивы и нелюбопытны». На самом же деле за этим фактом стоит сама логика русской истории. Ибо вовсе не случайно отечественная историография предпочитает описывать историю государства Российского, а не историю русского народа.</p>
</blockquote>
<img src="http://cn.flibusta.is/i/36/477136/cover.jpg" alt="Обкладинка" />
<p> </p>
<h3>Книжка є в інтернеті:</h3>
<ol>
<li>На Рутрекері у форматі EPUB (оригінальному, ймовірно): <a href="https://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=5440516">rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=5440516</a> (BTIH (BitTorrent Info Hash): <a href="magnet:?xt=urn:btih:12054ECCF7F83DC2C5339D27734B11CCC6A47216">12054ECCF7F83DC2C5339D27734B11CCC6A47216</a>);</li>
<li>На Флібусті у форматах FB2, EPUB та MOBI: <a href="http://flibusta.is/b/477136">flibusta.is/b/477136</a>.</li>
</ol>
<p> </p>
<h3>Зміст книжки:</h3>
<ul>
<li>От автора</li>
<li>Введение. Как возможна русская нация?</li>
<li>Глава 1. Русская федерация</li>
<ul>
<li>Русь и русская земля</li>
<li>Три «ветви власти»</li>
<li>Был ли на Руси русский народ?</li>
<li>Русь и Запад</li>
<li>Дух свободы</li>
<li>Умственный выверт</li>
<li>Великое жестокое пленение русское</li>
<li>Распад «Русской Федерации»</li>
</ul>
<li>Глава 2. Принцип Москвы</li>
<ul>
<li>Самочинное личное властвование</li>
<li>Ордынский след</li>
<li>Пределы самовластья</li>
<li>Централизация элиты</li>
<li>В интересах большинства</li>
<li>Третий Рим или новый Израиль?</li>
<li>Другая Русь</li>
<li>Договариваться или диктовать?</li>
<li>Передышка между двух катастроф</li>
</ul>
<li>Глава 3. На путях к «Империи наоборот»</li>
<ul>
<li>Альтернативы смуты</li>
<li>От «соборного правления» к абсолютизму</li>
<li>На краях раскола</li>
<li>«Украинизация» России</li>
<li>«Костоломная» вестернизация</li>
<li>«Мы все ему желаем смерти»</li>
<li>Продвижение русского фронтира</li>
</ul>
<li>Глава 4. Рука Петербурга</li>
<ul>
<li>«Хозяева земли русской»</li>
<li>Бесплодные усилия русского конституционализма</li>
<li>Просвещение или «помрачение»?</li>
<li>«Победители не получают ничего»</li>
<li>Россия как колония</li>
<li>«Хозяева» против «наемников»</li>
<li>«Больные места» империи</li>
<li>От «украинофильства» к «украинству»</li>
<li>«Национальные пробуждения»</li>
<li>Еврейский вопрос</li>
<li>Фасадная русификации</li>
<li>Дворянство</li>
<li>Духовенство</li>
<li>Средний класс</li>
<li>Крестьянство</li>
<li>Интеллигенция</li>
</ul>
<li>Глава 5. Русский национализм и его враги</li>
<ul>
<li>Рождение русского национализма</li>
<li>Дело исключительно патриотической политики</li>
<li>Конечное падение иноземцев</li>
<li>«Один народ»</li>
<li>«Восстановление свободы»</li>
<li>«Русская правда» когда-нибудь явится на божий свет</li>
<li>«Славянофилы выговорили одно истинное слово: народность»</li>
<li>«Быть русскими в европейском духе»</li>
<li>Национальный социализм</li>
<li>Учитель и ученик</li>
<li>Народ самосознающий</li>
<li>Нация — понятие политическое</li>
<li>Соединиться с народной почвой</li>
<li>Впервые явилось русское общественное мнение</li>
<li>Эволюция «вправо»</li>
<li>Нам нужна эта война</li>
<li>Умирание славянофильства</li>
<li>Кризис</li>
<li>Накануне</li>
</ul>
<li>Глава 6. Падение на взлете</li>
<ul>
<li>Трудное рождение нации</li>
<li>Национализм в действии</li>
<li>«Преображение страны новым духом»</li>
<li>Роковая война</li>
<li>Распад</li>
<li>Почему победили красные?</li>
<li>Смена элиты</li>
<li>«У нас еще нет нации»</li>
</ul>
<li>Глава 7. Бремя «старшего брата»</li>
<ul>
<li>«Орден меченосцев»</li>
<li>Разрушение общества</li>
<li>Ненародная власть</li>
<li>А был ли модерн?</li>
<li>В борьбе за мировое лидерство</li>
<li>«Позитивная дискриминация»</li>
<li>«Фабрика наций»</li>
<li>«Русско-еврейское предприятие»</li>
<li>От государственной русофобии — к «национал-большевизму»</li>
<li>Третья отечественная</li>
<li>Растоптанная победа</li>
<li>«Русская партия»</li>
<li>Постскриптум. Вечное возвращение?</li>
</ul>
</ul>
<p> </p>
<p> </p><br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=85936" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:84412До читання: Юрій Шевельов, «Історична фонологія української мови»2018-10-04T19:07:29Z2018-10-04T19:09:40Zpublic0 <br /><a name="cutid1"></a><br /><b>Юрій Шевельов. Історична фонологія української мови.</b><br /><br />Переклад з англійського видання Сергія Вакуленка та Андрія Даниленка (Shevelov G.Y. A Historical Phonology of the Ukrainian Language. Heidelberg, 1979).<br /><br />Видано у Харкові <a href="http://www.acta.com.ua/">видавництвом «Акта»</a> у 2002 році.<br /><br /><br />Анотація:<br /><br /><blockquote>Відома праця з українського мовознавства. У книзі розглядається фонологічний розвиток української мови як послідовність звукозмін від самих її початків як діалектної групи у складі праслов'янської мови і аж до нашого часу. Книга вперше побачила світ у 1979 англійською мовою і є продовженням «Передісторії праслов'янської мови» (1964) того ж автора.</blockquote><br /><br />Зміст книги є на цій сторінці: <a href="http://litopys.org.ua/shevelov/shev.htm">litopys.org.ua/shevelov/shev.htm</a>. Я його відтворюю тут, аби ви мали уявлення про її структуру.<br /><br /><blockquote><br />Януш Ріґер. Упровідне слово (pdf)<br /><br />Сергій Вакуленко. Три сторінці про переклад (pdf)<br /><br />Зміст<br /><br />Передмова (pdf)<br /><br />Скорочення<br /><br />Завваги щодо звукової вартості деяких літер і позначок<br /><br />1. Вступні завваги<br /><br />2. Праслов’янська система фонем перед початком формування української мови<br /><br />3. Особливості протоукраїнських діалектів з погляду праслов’янських палаталізаційних процесів<br /><br />4. Скупчення приголосних у протоукраїнських діалектах<br /><br />5. Диференціація довгих і коротких голосних<br /><br />6. Метатеза плинних і повноголос<br /><br />7. Перебудова просодичної системи<br /><br />8. Деназалізація носових голосних<br /><br />9. Континуанти праслов’янських ě (еǎ) та ĭ (> ь) після j у середині слова та після середньопіднебінних<br /><br />10. Утрата j на початку слова перед огубленими голосними та її наслідки<br /><br />11. М’якість приголосних перед голосними переднього ряду та її еволюція; ствердіння l’ і n’<br /><br />12. Ствердіння r’<br /><br />13. Потрактування ě<br /><br />14. Перехід (І) від протоукраїнської до давньоукраїнської доби<br /><br />15. Палаталізація велярних перед y<br /><br />16. Занепад єрів<br /><br />17. Еволюція у, і, ъ та ь в позиції поряд із j<br /><br />18. Еволюція єрів перед сонантом між двома приголосними (сполуки CъSC, CьSC)<br /><br />19. Наслідки занепаду єрів: чергування v : u<br /><br />20. Наслідки занепаду єрів: так званий "новий ять"<br /><br />21. Наслідки занепаду єрів: потрактування о у складах перед слабким єром<br /><br />22. Наслідки занепаду єрів: потрактування e у складах, за якими йшов слабкий ъ<br /><br />23. Наслідки занепаду єрів: правила групування приголосних<br /><br />24. Наслідки занепаду єрів: перехід е в а у звукосполуці ije ~ ьje<br /><br />25. Спірантизація g<br /><br />26. Ствердіння губних у позиції перед приголосним та наприкінці слова<br /><br />27. Потрактування складів із двома верхів’ями звучності<br /><br />28. Злиття і та у<br /><br />29. Перехід (II) від давньоукраїнської до ранньосередньоукраїнської доби<br /><br />30. Огублення l<br /><br />31. Злиття і та у — частина друга<br /><br />32. Просунення вперед е· з перетворенням його на і<br /><br />33. Потрактування и2 та ’ú<br /><br />34. Протетичні приголосні<br /><br />35. Упорядкування складобудови: склади з двома верхів’ями звучності<br /><br />36. Нові закономірності у скупченнях приголосних (середньоукраїнська доба та стислий огляд подальших процесів)<br /><br />37. Асиміляція у скупченнях приголосний +j (нове подвоєння)<br /><br />38. Ствердіння губних перед голосними<br /><br />39. Асиміляція голосних у суміжних складах: о (е) та а<br /><br />40. Потрактування ненаголошених голосних середнього піднесення: е, у та о<br /><br />41. Діалектний переголос а > е<br /><br />42. Ствердіння середньопіднебінних<br /><br />43. Перехід (III) від ранньосередньоукраїнської до середньоукраїнської доби<br /><br />44. Усунення складів із двома верхів’ями звучності наприкінці слова<br /><br />45. Просунення вперед і знеогублення и2<br /><br />46. Розповсюдження звука і на місці ’ú<br /><br />47. М’якість с’ та її статус<br /><br />48. Нові приголосні звуки g, дз та f розповсюдження звука дж<br /><br />49. Друге ствердіння r’; дисиміляційні зміни r<br /><br />50. Зсуви в чергуваннях приголосних<br /><br />51. Новий о < е після зубних<br /><br />52. Зсуви та допасовання в дистрибуції у<br /><br />53. Усічення та стягнення<br /><br />54. Діалектна асимілятивна лабіалізація неогублених голосних<br /><br />55. Зміни в палаталізації приголосних та посилення скупчень приголосних<br /><br />56. Дрібніші та діалектні процеси в системі консонантизму<br /><br />57. Перехід (IV) від середньоукраїнської до пізньосередньоукраїнської та новітньої доби<br /><br />58. Усунення складів із двома верхів’ями звучності в середині слова<br /><br />59. Зсуви в чергуванні о, е : і<br /><br />60. Пересуви в чергуваннях приголосних (частина 2)<br /><br />61. Розмаїті дрібні зміни в системі консонантизму<br /><br />62. Замість підсумків<br /><br />Іменний покажчик<br /><br />Покажчик українських слів<br /><br />Предметний покажчик<br /></blockquote><br /><br />Книжка є на «Чтиві»: <a href="http://chtyvo.org.ua/authors/Sheveliov_Yurii/Istorychna_fonolohiia_ukrainskoi_movy/">chtyvo.org.ua/authors/Sheveliov_Yurii/Istorychna_fonolohiia_ukrainskoi_movy</a>.<br /><br />Ось прямий лінк на файл: <a href="http://chtyvo.org.ua/authors/Sheveliov_Yurii/Istorychna_fonolohiia_ukrainskoi_movy.djvu">Istorychna_fonolohiia_ukrainskoi_movy.djvu</a> (~23 МБ).<br /><br /><br />Я сам цю книжку не читав, і не знаю, чи вже й прочитаю, але най буде тут про неї інформація для пам’яті.<br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=84412" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:79215Лариса Ніцой про московську облуду в кіні2018-08-23T00:06:08Z2018-08-23T00:08:29Zpublic12 <br /><a name="cutid1"></a><br />(Джерело: <a href="https://www.facebook.com/136152356951145/photos/a.137355873497460/316117498954629/?type=3&theater">https://www.facebook.com/136152356951145/photos/a.137355873497460/316117498954629/?type=3&theater</a>)<br /><br /><br />Дивлюся російський фільм фірми Міхалкова. Взагалі російське не дивлюся, але цей переглянула спеціально з дослідницькою метою, як московити прочищають мозок історичною брехнею. Фільм знятий ще 2007. Скоріш за все, ви його подивилися ще тоді. Я дивлюся зараз.<br /><br />У мене питання, коли нарешті українські історики вивчать латину чи німецьку, угорську або перську і поїдуть, наприклад, у Ватикан чи Лондон, Берлін чи Будапешт в архіви, щоб прочитати їхні (а не московські) історичні джерела про українців, наприклад, часів Русі, козаччини тощо.<br /><br />(Ха-ха три рази, насправді сумно до сліз. Уряд Гройсмана відзначив сторіччя заснування Скоропадським української академії наук скороченням її фінансування у три рази. Але мова не про це).<br /><br />Отже, фільм.<br /><br />У фільмі протитровано 1605 рік. І от у 1605 році герої фільму борються за росію-матушку.<br /><br />Ні для кого не секрет, що «Росією» сусідня країна стала називатися аж у 1721 році завдяки наказу Петра І. До цього так називалися ми. Про це є відповідні іноземні карти та історичні джерела. А до того часу сусідня країна була Московським царством. Але для московитів пофіг на цей факт, у фільмі вони борються у 1605 році за країну, яка з’явиться лише через 116 років.<br /><br />А ще московити борються за Русь. Смута на Русі без батюшки-царя. Їх не бентежить той факт, що на Русі ніколи царів не було. Були князі, були королі (Данило, його син, онук), але не царі. Московитів не бентежить той факт, що Московське царство не належало до Русі, бо коли було утворене Московське царство, Русі вже не існувало, вони розминулися в епохах. Московитів не бентежить той факт, що Московське царство було утворене на татарських землях татарами. Це була Золота Орда Хана Батия, який подарував ці землі в 1237 році своїм рідним братам Чілаукуну, Беркечару та Мухамеду.<br /><br />До речі (відхиляюся від фільма, але не можу не зазначити), що в житті офіційною мовою на цих землях, всі документи велися уйгурською мовою (на основі арабського письма) — це була офіційна мова власників цієї землі. І так продовжувалося до Івана ІІІ, аж до 1472 року. Іван ІІІ (татарин звався Іваном, бо з прийняттям на цих землях християнства, у татар стали обов’язковими християнські імена) одружився вдруге на племінниці візантійського імператора Софії Палеолог. Саме вона почала реформу — вводити церковно-слов’янську мову з церкви в офіційний вжиток, і переписувати документацію з уйгурської на церковно-слов’янську. Саме від неї (демонічна жінка) починається теорія, що Москва — це третій Рим. Син Василь та внук Іван Грозний під впливом бабці Софії Палеолог знищують усі згадки про своє татарське походження. А Іван Грозний, під впливом тієї ж бабці накаже всім царям казати, що вони походять від рюриковичів, а не від татар.<br /><br />Але повернімося до фільму. Так, от, московитів не бентежить, що в їхньому фільмі суцільна брехня і пропаганда брехні, суцільне промивання темою Русі мізків своїм гражданам.<br /><br />Щоб не бути голослівною, нагадаю, що ми, українці, раніше керувалися і користувалися Московськими історичними джерелами, як беззаперечною істиною. Але є архіви інших країн, і інша історія, в якій розповідається і про нас, і про московитів. От що цікаво, московський історик Карамзін начебто знайшов перше згадування про Москву — 1147 рік. Однак, першоджерела цього згадування не існує, а Карамзін став дуже іменитим після своїх так званих «історичних розвідок». Так от, в іноземних джерелах 1140-х років немає згадок про Москву. Більше того, про Москву не згадується і через 100 років!<br /><br />Джерело перше. Московитів не бентежить, що монах Юліан з Будапешта у 1237—1238 роках здійснив другу поїздку на Волгу на прабатьківщину угорців. Їхав через країни, які називалися Моксель і Мерденс (колись, колись (!) тут буде московське царство). А поки що він їхав і все записував. Залишив багато спогадів про свою поїздку. Слова «москва» немає в його лексиконі.<br /><br />Джерело друге. Московитів не бентежить, що посол Папи Інокентія IV Плано Да Карпіні, побувавши в Хана Батия в Золотій Орді в 1245—1247 роках, описав дві країни Моксель і Мерденс, детально зафіксував їхні традиції, кухню, але навіть не згадує про існування якоїсь Москви, якій по московським підрахункам мало б уже бути років 100. Московитів не бентежить, що посол Папи Римського їхав у столицю великої орди Каракорум через Київ, у якому на той час правив тисяцький, ставленик руського князя Данила, який був князем, до речі, усієї Русі і Києва теж (Карамзіни йому приписали лише князь галицький, і дехто з нас помилково його й досі вважає галицьким князем, а він і київський теж. Московити не могли допустити, щоб Київ мав свого короля, а Русь була королівством, тож отримали обрубане Данило — князь Галицький). Так от, Да Карпіні описав Київ, як процвітаюче місто — центр науки, мистецтва, ремесел і торгівлі з масою купецьких кораблів з різних країн. Першу татарську заставу посол побачив на місці сучасного Кам’янського (донедавна — Дніпродзержинськ). Слова «москва» не існує в лексиконі Плано да Карпіні.<br /><br />Третє джерело. Московитів не бентежить, що третій мандрівник — Гійом де Рубрук, посол французького короля до Хана Батия в 1253 році, через 6 років після Карпіні пише про те, що Руське королівство було до Дону, а далі на північ була країна Моксель. Розповідає про цю Моксель і знову ні словом не згадує про Москву.<br /><br />Четверте джерело. Є ще й перський історик, очевидець подій ХІІІ століття Ала-ат-дін Джувейні (4 томи), який детально описує землі, порядки і владу Чингісхана, його імперію та ісламський світ. Розповідає, що на периферії ісламського світу є Руське королівство, Литовське князівство тощо, але знову (!) жодного згадування про Москву.<br /><br />Варто замислитися, чи не так?<br /><br />То в мене питання, коли наші історики будуть так фінансуватися та морально заохочуватися Урядом, що зможуть опанувати різні мови і мати кошти спокійно сидіти в архівах сусідніх країн, вивчаючи нашу правдиву історію з їхніх джерел? Поки до тих джерел не дісталася рука Кремля, як дісталася до наших архівів, до наших історичних персон, до нашого всього.<br /><br />Бо поки ми не фінансуємо наших науковців, (як не профінансували слов’яністів на міжнародний з’їзд, що ті, напозичавшись, поїхали за кордон за свій кошт, бо не могли не поїхати), московити фінансують штампування брехливих зомбо-фільмів, які, до речі, дивляться й українці.<br /><br />До речі, у фільмі є і правда. Одному з героїв пишуть липовий родовід, головна умова якого, щоб від Рюриковичів походив. Це такий, ніби жартівливий епізод, а направду, це ж вони так усім своїм боярам і царям понамальовували їхнє походження.<br /><br />П.с. Учу нашу історію. І ви вчіть. Мені добре, у мене вдома є історик, к.і.н. Тож подивилася московський фільм і вкотре приголомшена.<br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=79215" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:76739Для читання та думок: Юрій Винничук, «Слава, честь вам, брати ляхи!»2018-07-29T19:13:44Z2018-07-29T19:14:21Zpublic0 <br /><br /><a name="cutid1"></a><br /><br />(Джерело: <a href="https://zbruc.eu/node/81549">zbruc.eu/node/81549</a>.)<br /><br /><h1>«Слава, честь вам, брати ляхи!»</h1><br /><h2>Юрій Винничук</h2><br /><br />На фоні зіпсованих польсько-українських стосунків хочеться згадати один період в нашій історії та культурі, коли поляки свого ворога не тільки не кляли і не вимагали від нього каяття, а навіть його оспівували. Правда, для цього мусило минути понад сто років.<br /><br />Цей період називався романтизмом. Тоді чисельна плеяда польських письменників кинулася оспівувати козацьку, ба навіть гайдамацьку романтику. Причому в позитивних рисах. Це вже пізніше, в епоху Генрика Сєнкєвіча козацтво перестало бути романтичним ідолом. А причина, мабуть, була в тому, що українці не підтримали жодного польського повстання проти московитів. Підтримала українська шляхта, окремі пасіонарні особистості, але селяни залишилися глухими до закликів братів-поляків, писаних українською мовою. Навіть віршованих.<br /><br />На ті польські вірші й пісні, які славили козаччину і кликали до бою «за нашу і вашу» свободу, українці відповідали бурлескними віршидлами, в яких лаяли Бонапарта, а заодно й польських ватажків:<br /><br />Колись такий же був Костюшка,<br />Скакав, пурхав, мов тобі птушка…<br />Де ж він тепер? Ти сам збагнеш.<br /><br />Орест Сомов (1793—1793), який надихнув Миколу Гоголя на українські теми і сам написав ряд творів про козаків, сотворив також і поему українською мовою: «Голос украинца при вести о взятий Варшавы» (1831), в якій прославив розгром польського визвольного повстання і вітав російські війська, що захопили Варшаву.<br /><br />Хоча Микола Костомаров мав іншу думку:<br /><br />Слава, честь вам, брати ляхи,<br />Мир вам, вічна згода!<br />Згине панство лукавоє,<br />Воскресне свобода<br />Слава тобі, Україно…<br /><br />Як і Тарас Шевченко:<br /><br />Отак-то, ляше, друже, брате!<br />Неситії ксьондзи, магнати<br />Нас порізнили, розвели,<br />А ми б і досі так жили.<br />Подай же руку козакові<br />І серце чистеє подай!<br />І знову іменем Христовим<br />Ми оновим наш тихий рай.<br /><br />Козаки, як відомо, боролися не лише з татарами, турками і московитами, а й «з ляхами», а отже, були частіше ворогами, аніж союзниками. Однак польські романтики оспівували ворогів.<br /><br />Мало кому відомо, що вони ж таки впливали і на українських письменників. Зокрема, Тарас Шевченко і Пантелеймон Куліш перебували не тільки під благотворним впливом Бєлінського, Добролюбова і Чернишевського, як брехали совєтські підручники, а й під впливом польських романтиків. Відома балада «Хустина» походила з оповідання Михайла Чайковського (1804—1804) «Сватання запорожця»:<br /><br />Несуть пани осаули<br />Козацькую збрую:<br />Литий панцир порубаний,<br />Шаблю золотую.<br />Три рушниці-гаківниці<br />І три самопали…<br />А на зброї… козацькая<br />Кров позасихала.<br />Ведуть коня вороного,<br />Розбиті копита…<br />А на йому сіделечко<br />Хустиною вкрите.<br /><br />Шевченко не пише, куди в похід ішли козаки, але в М. Чайковського козаки йдуть у спільний з «братами-поляками» похід на Московщину. Коли козаки привозять убитого запорожця, то розповідають, що він «під Псковом зарубав два десятки м@скалів, а на третьому сам голову поклав». Загалом можна визначити близько десятка віршів Кобзаря, натхненних творами Чайковського, який залишив багато оповідань і повістей про козаків: «Трахтемирів», «Орлик і Орленко», «Скалозуб в Замку Семи Веж», «Виправа на Царгород», «Іван Виговський» (про Конотопську битву), «Овручанин», «Гетьман України» та інші. На жаль, ці твори й досі в нас не перекладені, хоча доволі цікаві.<br /><br />Чайковський, чи як його називали — отаман Чайка, ще й організував у Стамбулі козацький полк і підбурював султана на війну з Росією.<br /><br />Цікаво, що, ідеалізуючи козаків, він найбільше уваги приділяв власне спільним з поляками походам. Бунт Богдана Хмельницького викликав у нього несприйняття: «Хмельницький, псявіра, убивчою рукою кривавив лоно матері Польщі і не слухав наказів короля, не шанував маєстату трону, а на поміч своїм злочинам викликав на братів-ляхів татарина, бусурмана», — писав він в оповіданні «Константин Городенський».<br /><br />Та вернімося до Шевченка. В поемі «Гайдамаки» він повторює вигадку Чайковського з повісті «Вернигора» про те, що Гонта убив своїх дітей. Загалом «різня в Умані» обросла неймовірними вигадками. Але й гайдамаків, траплялося, теж ідеалізували польські автори. Зокрема, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C_%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B0" target="_blank">Александр Ґроза</a> (1807—1807) у поемі «Перша покута Залізняка» описує цілком об’єктивні причини, які спричинили Коліївщину. Прихильний опис гайдамаків викликав навіть критику інших польських авторів, які дорікали поетові за те, що оспівав «огидної пам’яті опришка». Та Ґроза був не самотнім, бо <a href="https://pl.wikipedia.org/wiki/Lucjan_Siemie%C5%84ski">Луціян Семенський</a> (1807—1877) теж прихильно описав гайдамаків в оповіданні «Село Серби» (1834), зокрема мужність Гонти, який «умів убивати поглядом, вусом, пострахом свого кудлатого кожуха». Подібно змальовує гайдамаків і Міхал Сухоровський (1802—1802) у п’єсі «<a href="https://books.google.com.ua/books?id=dp1bAAAAcAAJ">Ванда Потоцька, або ж Схрон у лісі святої Софії</a>» (1832), події якої відбуваються у Львові і в околицях Львова.<br /><br />Як я вже згадав про гайдамаків, то нагадаю, що і про Довбуша польські письменники часто писали дуже позитивно: Євгеніуш Броцький «<a href="http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/docmetadata?id=120891&from=publication">Опришки в Карпатах</a>» (1830), <a href="https://pl.wikipedia.org/wiki/Kazimierz_W%C5%82adys%C5%82aw_W%C3%B3ycicki">Казімєж Вуйціцький</a> (1808—1879) «Добош» (1839),<br /><br /><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BA_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BF%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9">Францішек Карпінський</a> (1841—1841) навіть оповідає, як Довбуш навідався до маєтку його батьків якраз у день, коли він народився. Батько його втік до лісу, а мати лежала в ліжку. Немовля було на руках у повитухи, котра привітала опришка і запросила до столу, накритого вгощенням. Опришки перекусили й випили, а Довбуш дав повитусі три червінці.<br /><br />Між іншим, якщо я вже згадав про хустину, якою накрито сіделечко убитого козака, то додам, що хустина віддавна перетворилася на своєрідний козацький символ. Але суть його для багатьох дослідників була незрозуміла.<br /><br />Поет та історик <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Микола Маркевич</a> (1804—1804) написав чимало віршів, присвячених Україні. Зокрема і такий, що дає нам підказку, як розуміти часту появу образу хустини в народних піснях і творах українських поетів:<br /><br />ПЛАТКИ НА КОЗАЧЬИХ КРЕСТАХ<br /><br />Там, где сном убитым спят<br />Наши козаки,<br />На крестах у них висят<br />С каймами платки;<br />Дуб подгнил, полвека стоя;<br />Принесется ль ветер, воя,<br />Вольно зашумит,<br />В ткань упрямо, буйно дышет,<br />Крест расшатанный колышет<br />И об гроб стучит.<br />Да!.. Бывало, мы врагов<br />Гоним по степях, <br />Как Подкова средь полков<br />Мчался на конях.<br />Весело тогда нам было,<br />Сердце лишь войною жило;<br />Что ж теперь, козак?<br />Каждый помыкает нами…<br />Ветер на крестах платками<br />Машет точно ж так.<br /><br />Тобто вітер повіває хустинами, якими оздобили хрести на козацьких могилах, щоб відрізнити їх від могил звичайних селян — не козаків. Це важлива деталь.<br /><br />У Шевченка читаємо:<br /><br />Високії ті могили,<br />Де лягло спочити<br />Козацькеє біле тіло<br />В китайку повите.<br />Високії ті могили<br />Чорніють, як гори,<br />Та про волю нишком в полі<br />З вітрами говорять.<br /><br />Цей мотив зустрічаємо і в Амвросія Метлинського (1814—1814), і в народній пісні:<br /><br />Ой, в степу могила з вітром говорила:<br />Повій, вітре, та на мене, щоб я не чорніла;<br />Щоб я не чорніла, щоб я не марніла,<br />Щоб на мені трава росла, та ще й зеленіла.<br /><br />Отже, яким чином козацька могила могла розмовляти з вітром? Тільки за допомогою хустини, яка лопотить на вітрі. Тому й польські письменники використовували цей зворушливий образ, а поети часто описували козацькі могили.<br /><br />На козацьку тематику писали й інші польські письменники: <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9B%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9">Володислав Лозинський</a> (1843—1843) «<a href="https://pl.wikipedia.org/wiki/Oko_proroka_czyli_Hanusz_Bystry_i_jego_przygody">Око пророка</a>» (пригодницька повість, де події відбуваються у Львові, є в українському перекладі), <a href="https://encyklopedia.pwn.pl/haslo/Fisz-Zenon;3901260.html">Зенон Фіш</a> (1820—1820) «Повісті українські», «Тарасова ніч», Александр Ґроза (1807—1807) «Староста Каньовський», <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D1%80%D0%B8%D0%BA_%D0%96%D0%B5%D0%B2%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9">Генрик Жевуський</a> (1791—1791) «Запорожкець» та багато інших.<br /><br />Але було ще одне цікаве явище: поляки, які писали українською мовою: згаданий уже Міхал Сухоровський, Томаш Падура, Ян Комарницький («Пісня про Кармелюка»: «За Сибіром сонце сходить»), Григор Відорт, Антон Шашкевич (зокрема пісня «Там, де Ятрань круто в’ється»), Томаш-Август Олізаровський, Антон Станіславський, Януарій Позьняк, Генрик Яблонський, Богдан-Юзеф Залеський, Мечислав Романовський, Діонізій Бонковський (пісня «Гандзя»: «Чи є в світі молодиця…»), Каспер Ценглевич («Орав мужик край дороги»), Спиридон Осташевський (автор двох збірок віршованих казок), Павлин Свенціцький (автор українськомовних оповідань і поезій), Лев Венґлінський та інші.<br /><br />І це далеко не повний список. Себто брати-ляхи внесли для нашої культури куди більше, ніж «мижебратья», бо я можу пригадати лише два випадки, коли російські письменники дозволили собі написати якийсь твір українською: це вірші Міхаїла Кольцова, який, зрештою, походив з Вороніжчини, і Федора Корша (Хведора Коржа). Козацька тематика теж була популярна в російській літературі, але авторами цих творів були українці за походженням, якщо ж писали щось росіяни, то переважно про зрадника Мазепу та героя Кочубея.<br /><br />Хтозна, чи за яку сотню років польські письменники не спробують писати романи про спільну боротьбу вояків УПА та АК з німцями та росіянами? Чом би й ні? Принаймні сподіваюся, що колись теперішня напруга минеться.<br /><br />17.07.2018<br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=76739" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:76134Із пад стєжка, або Психічна патологія мовокаліцтва2018-07-27T14:29:38Z2022-09-12T09:14:48Zpublic0 <br /><a name="cutid1"></a><br />Прегарні нариси про загальне мовокаліцтво людей Русскава міра.<br /><br />Авторка — Наталья Бєлюшина.<br /><br />«Торжество абырвалга»:<br /><br /><a href="http://flibusta.is/b/378592">flibusta.is/b/378592</a><br /><br /><br />Тут усі три частини, але без ілюстрацій:<br /><br /><a href="https://mega.nz/file/X0lzxQBJ#RJbSyQTlKNjSnQrJvT3uTpS6D_wPyLZiyRtK7fgR5TA">mega.nz/file/X0lzxQBJ#RJbSyQTlKNjSnQrJvT3uTpS6D_wPyLZiyRtK7fgR5TA</a><br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=76134" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:74548«Ruthenische Grammatik» (1913), «Граматика руської мови» (1914), «Українська граматика» (1919)2018-06-01T10:05:01Z2018-06-01T10:06:40Zpublic0 <br /><a name="cutid1"></a><br /><a href="https://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3815285">rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3815285</a><br /><br /><a href="magnet:?xt=urn:btih:0D95321DD66009E7627A5C598FC50713D983AA8E">magnet:?xt=urn:btih:0D95321DD66009E7627A5C598FC50713D983AA8E</a><br /><br /><br />Про авторів:<br /><br /><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/Степан_Смаль-Стоцький">uk.wikipedia.org/wiki/Степан_Смаль-Стоцький</a><br /><br /><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/Теодор_Ґартнер">uk.wikipedia.org/wiki/Теодор_Ґартнер</a><br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=74548" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:73509Ще один уривок із книжки «Чому нації занепадають»2018-05-22T11:42:17Z2018-05-22T11:48:13Zpublic5 <br />До міркувань про наші реформи, політикум, майбутні вибори.<br /><br /><a name="cutid1"></a><br /><h1>Мати ідею, закласти фірму й отримати позику</h1><br /><br />Промислова революція розпочалася з Англії. Першим успіхом цієї революції було радикальне вдосконалення текстильного виробництва з використанням нових машин, що приводилися в дію водяними колесами, а пізніше паровими двигунами. Механізація текстильного виробництва значно підвищила продуктивність праці спочатку в текстильній, а потім і в інших галузях промисловості. Рушієм технологічного прориву в усій економіці стали інновації, передовим загоном яких були нові підприємці й бізнесмени, котрі прагнули втілювати нові ідеї. Початковий розквіт швидко поширився через Атлантику до Сполучених Штатів. Люди вбачали у впровадженні нових технологій, розроблених в Англії, величезні економічні можливості. Їх також надихала можливість створювати власні винаходи.<br /><br />Можна спробувати зрозуміти природу цих новацій, дослідивши, кому видавали патенти. Систему патентів, що захищає права власності на ідеї, систематизовано в Статуті монополій, ухваленому Англійським парламентом у 1623 році. Система передбачає часткове запобігання можливостям короля довільно видавати «патентні грамоти» кому заманеться, а також надання ексклюзивних прав для здійснення певних видів діяльності чи бізнесу. Дивовижний факт: у США патенти отримували люди будь-якого походження з різними життєвими історіями, а не лише багатії й еліта. Багато хто за допомогою своїх патентів заробив великі статки. Узяти хоча б Томаса Едісона, винахідника звукозапису й ламп розжарювання, засновника <em>General Electric</em> — нині однієї з найбільших компаній у світі. Едісон був останньою, сьомою дитиною в сім’ї. Його батько Семюел Едісон змінив багато робіт — від покриття дахів дранкою до кравецтва й володіння таверною. Томас здобув слабку формальну освіту, удома його вчила мати.<br /><br />У 1820—1845 роках лише 19 % власників патентів у США мали батьків, котрі були професіоналами чи походили з відомих родин землевласників. За цей період 40 % отримувачів патентів мали заледве початкову освіту, як, наприклад, Едісон. США у ХІХ столітті, так само як і в політичному плані, в плані інновацій були набагато демократичніші за інші країни. На шляху до економічно найінноваційнішої нації у світі цей чинник став вирішальним.<br /><br />Хай би яким бідним ви були, за гарні ідеї все-таки могли отримати патент, адже його ціна не була зависока. Інша справа — як використовувати патент, щоб заробляти гроші. Один із варіантів — просто продати патент іншому. Саме так спершу вчинив Едісон, щоб заробити початковий капітал. Він продав свій телеграф <em>Quadruplex</em> компанії <em>Western Union</em> за 10 тис. доларів. Однак продаж патентів був вигідний лише для таких творців, як Едісон. Адже той генерував ідеї швидше, ніж міг упровадити в практику. (Кількість його патентів — це світовий рекорд: 1093 патенти отримані у США і 1500 — в інших країнах світу.) Реальним способом заробити гроші стало відкриття власного бізнесу. Проте для початку потрібні кошти і банки, щоб їх позичати.<br /><br />Винахідникам у Сполучених Штатах пощастило вдруге. У ХІХ столітті раптово розширилося фінансове посередництво й банківські послуги, що й стало вирішальною підтримкою для швидкого зростання й індустріалізації економіки. Якщо у 1818 році у США діяло 338 банків із загальними активами 160 млн доларів, то у 1914 році їх було 27 864, а обсяги активів становили 27,3 млрд доларів. Потенційні винахідники у Сполучених Штатах мали прямий доступ до капіталів, щоб розпочинати власний бізнес. Ба більше, інтенсивна конкуренція між банками й фінансовими інститутами у США привела до того, що цей капітал був доступний із доволі низькими відсотками.<br /><br />Інше становище було в Мексиці. У 1910 році, на початку Мексиканської революції, у Мексиці працювало лише 42 банки. Тільки два з них контролювали 60 % усіх банківських активів. На відміну від Сполучених Штатів, де конкуренція була дуже серйозна, мексиканські банки між собою практично не змагалися. Брак конкуренції означав, що банки могли обтяжувати своїх клієнтів дуже високими відсотками й надавати кредити лише привілейованим, а отже, багатим клієнтам. Останні використовували доступ до кредитів для збільшення своїх статків в різних галузях економіки.<br /><br />Набута мексиканською банківською галуззю форма у ХІХ—ХХ століттях була прямим результатом політичних інститутів, створених після здобуття незалежності. Після хаосу ери Санта-Анна настали невдалі спроби французького уряду імператора Наполеона ІІІ у 1864–1867 роках встановити в Мексиці колоніальний режим під правлінням імператора Максиміліана. Французів вигнали, написали нову Конституцію. Одначе уряд, утворений спочатку Беніто Хуаресом, а після його смерті Себастьяном Лердо де Техада, зіткнувся з опозицією, очолюваною молодим військовим Порфіріо Діасом. Діас був уславленим генералом у війні проти французів і прагнув влади. Він сформував повстанську армію і в листопаді 1876 року завдав поразки урядовій армії в битві при Текоак. У травні наступного року він проголосив себе президентом. Порфіріо Діас був майже ідеальним авторитарним правителем Мексики, аж доки через 34 роки його не скинули під час революційного повстання.<br /><br />Так само як Санта-Анна й Ітурбіде, Діас розпочинав свою кар’єру військовим командиром. Подібний шлях досягнення успіху відомий і Сполученим Штатам. Перший президент США, Джордж Вашінґтон, також був успішним генералом у війні за незалежність. Улісс Грант, один із генералів-переможців Громадянської війни, став президентом у 1869 році, а Двайт Ейзенгавер, верховний командувач Союзними військами в Європі під час Другої світової війни, був президентом Сполучених штатів у 1953—1961 роках. Однак, на відміну від Ітурбіде, Санта-Анна й Діаса, жоден із цих військових не використовував військову силу для приходу до влади чи утримання при владі. Вони дотримувалися конституції. Хоча в ХІХ столітті Мексика вже мала конституцію, у ній були слабкі місця, якими й користувалися Ітурбіде, Санта-Анна й Діас. Цих людей можна було усунути від влади тим самим способом, яким вони прийшли до неї.<br /><br />Діас порушував права власності людей, підтримуючи експропріацію величезних площ землі, надавав монопольні права й привілеї своїм прихильникам у всіх галузях бізнесу, разом із банківською. І в цьому немає нічого нового. Те саме робили іспанські конкістадори та Санта-Анна.<br /><br />Чому ж тоді США мали радикально кращу банківську галузь для економічного процвітання? Причина криється зовсім не в різниці мотивації власників банків. Насправді прагнення прибутку, яке стимулювало монопольну природу банківської системи Мексики, було властиве й США. Утім цей прибуток здобувався по-різному через радикальні відмінності інститутів США. Банкіри стикалися з неоднаковими економічними інститутами, які стимулювали сильнішу конкуренцію. І це значною мірою було зумовлено тим, що політики, які писали правила для банкірів, самі мали дуже відмінні стимули, підтримувані різними політичними інститутами.<br /><br />Наприкінці XVIII століття, невдовзі після прийняття Конституції США, банківська система була подібна до тієї, що почала формуватися в Мексиці. Політики намагалися встановити монополію державних банків, які вони могли віддати своїм друзям і партнерам в обмін на частку монопольного прибутку. Банки, як і в Мексиці, також швидко взялися за позичання грошей політикам, які регулювали їх. Одначе ця ситуація у США не могла постійно тривати. Політики, які намагалися створити банківські монополії, на відміну від своїх мексиканських колег, підлягали виборам і перевиборам. Створення банківських монополій і надання позик — хороший бізнес для тих політиків, які матимуть шанс із цим утекти. Утім це не дуже добре для громадян. На відміну від Мексики, у США населення мало змогу контролювати своїх політиків і виганяти тих, хто використовував свою посаду для власного збагачення чи створення монополій своїм друзям. Завдяки цьому банківські монополії розвалилися. Поширеність політичних прав у США, особливо якщо порівняти з Мексикою, гарантувала рівний доступ до фінансів і позик. Натомість це давало змогу авторам ідей і винаходів мати від них вигоду.<br /><br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=73509" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:72553Книжка: «Why Nations Fail: The Origins of Power, Prosperity, and Poverty»2018-05-18T23:13:42Z2018-05-19T12:27:48Zpublic0 <br /><a name="cutid1"></a><br />Оригінальна її назва — «<a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Why_Nations_Fail">Why Nations Fail: The Origins of Power, Prosperity, and Poverty</a>».<br /><br />Автори: Дарон Аджемоґлу (<a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Daron_Acemoglu">Daron Acemoğlu</a>) та Джеймс А. Робінсон (<a href="https://en.wikipedia.org/wiki/James_A._Robinson_(economist)">James A. Robinson</a>).<br /><br /><br />Сам я прочитав заледве десяту її частину, але вже маю бажання порадити її вам до читання.<br /><br />Зауважу, що це не є ґрунтовна наукова праця, а радше науково-популярний нарис, що збирає докупи тези політекономічні, політологічні, історичні тощо та подає читачеві узагальнену картину ролі суспільних та державних інституцій та громадянських свобод у господарюванні та добробуті країн. Певної ерудиції від читача ця книжка потребуватиме, проте не надто великої, тож я сподіваюся, що ви матимете задоволення та користь із читання.<br /><br /><br />Я надибав у Мережі декілька варіантів для читання з електронних пристроїв.<br /><br />По-перше, англійською мовою: eISBN 978-0-307-71923-2, <a href="http://norayr.am/collections/books/Why-Nations-Fail-Daron-Acemoglu.pdf">Why-Nations-Fail-Daron-Acemoglu.pdf</a>.<br /><br />По-друге, це переклад московською мовою: ISBN 978-5-17-093194-1, <a href="https://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=5093544">rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=5093544</a> (magnet: <a href="magnet:?xt=urn:btih:083CE96CCEDA603C5791E11435CA8EBC9DF07A9E">083CE96CCEDA603C5791E11435CA8EBC9DF07A9E</a>). Це гарне видання, зроблене для бібліотеки «Сбєрбанка РФ».<br /><br />По-третє, є переклад українською мовою, але я вам його не дам і не скажу, де його шукати. Книжка є в наших крамницях, недорога: ISBN 978-617-7279-33-3. Хто має бажання читати, то міг би тих кілька гривень дати українським видавцям, а не дурно прогуляти.<br /><br /><br /><br /><strong>P. S.</strong><br /><br /><br />Додам таки шматок із книжки.<br /><br /><br /><blockquote><br /><strong>Казка про дві конституції</strong><br /><br />Не можна вважати випадковістю те, що саме Сполучені Штати, а не Мексика, ухвалили й упровадили конституцію, яка ввела демократичні принципи, створила обмеження для політичної влади й широко розподілила цю владу в суспільстві. Той документ, за написання якого у травні 1787 року взялися делегати у Філадельфії, був результатом тривалого процесу, розпочатого формуванням Генеральної Асамблеї у Джеймстауні 1619 року.<br /><br />Контраст між конституційним процесом у часи здобуття незалежності Сполученими Штатами й таким самим процесом у Мексиці був разючий. У лютому 1808 року французька армія Наполеона Бонапарта вторглася в Іспанію. До травня вона захопила її столицю — Мадрид. У вересні іспанський король Фердинанд був схоплений і зрікся престолу. Владу загарбала національна хунта (Центральна Хунта), яка підняла смолоскип боротьби проти французів. Ця хунта спочатку зібралася в Араньєсі, але мусила відступити на південь під натиском французької армії. Врешті-решт хунта опинилася в порту Кадіс, який тримався проти облоги наполеонівськими військами. Тут національне об’єднання сформувало парламент, названий Кортесом. У 1812 році Кортес створив документ, відомий як Кадіська Конституція, що проголошував конституційну монархію на основі народного суверенітету. Він також проголосив кінець особливим привілеям і ввів рівність усіх перед законом. Ці вимоги стали анафемою для еліти Південної Америки, яка досі правила за інституційною системою <em>encomienda</em> з примусовою працею та абсолютною владою колоніальних держав.<br /><br />Колапс іспанської держави через вторгнення Наполеона викликав конституційну кризу по всій Латинській Америці. Точилося безліч суперечок щодо визнання Центральної Хунти. У відповідь багато латиноамериканців взялися створювати власні хунти. Лише з часом вони дійшли думки про справжню незалежність від Іспанії. У 1809 році в Ла-Пасі, Болівія, з’явилася перша Декларація про незалежність. Однак її швидко скасували іспанські війська, прислані з Перу. У Мексиці політичні погляди еліти були сформовані під впливом Повстання Ідальго у 1810 році під проводом священика Мігеля Ідальго. Коли армія Ідальго 23 вересня захопила Гуанахуато, вона позбулася інтенданта — старшого колоніального офіцера — і почала без розбору вбивати білошкірих людей. Це було більше схоже на класову чи навіть етнічну війну, а не на рух за незалежність. Навколо армії Ідальго об’єдналася опозиційна еліта. Якщо незалежність давала змогу населенню брати участь у політиці, то місцева еліта, і не лише іспанці, виступила проти цього. У результаті мексиканська еліта сприйняла Кадіську Конституцію, що відкривала можливості для громадянської участі, з величезним скептицизмом: вона ніколи не визнала б її легітимності.<br /><br />У 1815 році після занепаду імперії Наполеона король Фердинанд VII повернувся до влади, і Кадіська Конституція була скасована. Коли Іспанська Корона почала заявляти свої права на американські колонії, вона не зустріла проблем із лояльною Мексикою. І все ж у 1820 році іспанська армія, сформована в Кадісі для відправки в Америку, щоб відновити іспанське панування, підняла заколот проти Фердинанда VII. Невдовзі по всій країні до них приєдналися інші військові підрозділи, і Фердинанд змушений був відновити Кадіську Конституцію та зібрати Кортес. Цей Кортес виявився ще радикальнішим за той, що прийняв Кадіську Конституцію, і запропонував скасувати будь-які форми примусової праці. Він також виступив проти будь-яких привілеїв — наприклад, проти права військових на власні суди за скоєні злочини. Зіткнувшись зі спробою запровадити цей документ у Мексиці, місцева еліта вирішила, що найкраще проголосити незалежність.<br /><br />Рух за незалежність очолив Авґустін де Ітурбіде, офіцер іспанської армії. Так, 24 лютого 1821 року він оприлюднив План де Ігуала, своє бачення незалежності Мексики. Цей документ передбачав конституційну монархію з мексиканським імператором і відхиляв ті положення Кадіської Конституції, які були визнані загрозою для статусу й привілеїв еліти. План де Ігуала був відразу ж підтриманий. Іспанія швидко зрозуміла, що не може опиратися неминучому. Ітурбіде не просто організував від’єднання Мексики. Усвідомлюючи вакуум влади, він швидко скористався своїм військовим минулим, щоб проголосити себе імператором, якого видатний лідер південноамериканської незалежності Симон Болівар охарактеризував як «ласка Бога і багнетів». Ітурбіде не був скований такими політичними інститутами, які обмежували Президента США. Він швидко став диктатором і у жовтні 1822 року розпустив конституційно створений конгрес, замінивши його на обрану ним самим хунту. Хоча Ітурбіде не протримався довго, така послідовність подій повторювалася в Мексиці час від часу протягом усього ХІХ століття.<br /><br />Конституція Сполучених Штатів не створила демократію в сучасному сенсі. Кожний штат окремо визначав, хто має право голосу на виборах. Хоча північні штати скоро надали право голосу всім білошкірим чоловікам незалежно від рівня їхніх доходів чи розмірів приватної власності, у південних штатах цей процес був значно повільніший. Жодний штат не давав права голосу жінкам і рабам. Якщо майнові та фінансові обмеження були зняті для білошкірих чоловіків, расові обмеження, що прямо обмежували права темношкірих, залишилися. Рабство, звичайно, вважалося конституційним у часи прийняття Конституції США, написаної у Філадельфії. Місця в Палаті представників розподілялися між штатами шляхом таємних переговорів. Відбувалося це відповідно до чисельності населення штатів, однак представники південних штатів у конгресі поставили вимогу враховувати й рабів. Північні конгресмени виступили проти. Компромісом було при розподілі місць у Палаті представників враховувати рабів у пропорції 3/5 від чисельності вільних людей. Конфлікти між Північчю й Півднем США були врегульовані протягом конституційного процесу прийняттям компромісу про 3/5. Із часом було додано нові поправки, зокрема компроміс Міссурі. Згідно з цією поправкою приєднання до союзу нових штатів мало відбуватися попарно — один штат за рабство з одним штатом проти рабства, що давало змогу врівноважити в Сенаті позиції за і проти рабства. Ці трюки змушували політичні інститути США мирно співпрацювати, допоки, нарешті, Громадянська війна не вирішила конфлікт на користь Півночі.<br /><br />Громадянська війна була кривавою й руйнівною. Однак і перед, і після неї існували величезні економічні можливості для значного розподілу населення, особливо у Північних і Західних штатах. Ситуація в Мексиці суттєво відрізнялася. Якщо США мали п’ять років політичної нестабільності (1860-1865), то Мексика переживала практично неперервну нестабільність перші п’ятдесят років незалежності. Найкраще це ілюструє кар’єра Антоніо Лопеса де Санта-Анна.<br /><br />Де Санта-Анна, син колоніального посадовця у Веракрусі, прославився як солдат у боротьбі за Іспанію під час війни за незалежність. У 1821 році він перейшов на бік Ітурбіде й ніколи не згадував про минуле. Уперше де Санта-Анна став президентом Мексики у травні 1833 року, хоча й правив менше ніж місяць, поступившись президентською владою Валентину Гомесу Фаріасу. Президентство Гомеса Фаріаса тривало 15 днів, після чого Санта-Анна знов прийшов до влади. Цей період був такий же короткий, як і першого разу. На початку липня його знову змінив Гомес Фаріас. Санта-Анна і Гомес Фаріас вели свої «танці» до середини 1835 року, аж поки Санта-Анну змінив Мігель Барраган. Але Санта-Анна не здавався. Він повертався до президентства у 1839, 1841, 1844, 1847-му роках, а також протягом 1853–1855 років. Загалом Санта-Анна був президентом 11 разів. За цей період він зазнав поразок при Аламо й Техасі, а також у катастрофічній Мексикансько-американській війні, у результаті якої було втрачено території сучасних Нью-Мексико й Аризони. Від 1824-го до 1867 року в Мексиці змінилося 52 президенти. Однак мало хто з них у своєму правлінні дотримувався конституційно затверджених процедур.<br /><br />Наслідки цієї безпрецедентної політичної нестабільності для економічних інститутів очевидні. Нестабільність призвела до повного нехтування правами власності. Мексиканська держава значно ослабилася, мала слабку владу й низьку здатність збирати податки чи надавати управлінські послуги. Хоча Санта-Анна і був президентом Мексики, значна частина території його країни не контролювалася, що дало змогу Сполученим Штатам анексувати Техас. Окрім цього, як відомо, метою мексиканської Декларації було захистити економічні інститути, створені в колоніальний період, що зробило Мексику, за словами видатного німецького дослідника й географа Латинської Америки Александра фон Гумбольдта, «країною нерівності». Ці інститути, засновуючи суспільство на експлуатації місцевих жителів і створенні монополій, блокували економічні стимули й ініціативи широких верств населення. У той час, коли в першій половині ХІХ століття Сполучені Штати здійснювали Промислову революцію, Мексика біднішала.<br /></blockquote><br /><br /><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=72553" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:72183Книжка: Н. Нікулін, «Воспоминания о войне»2018-05-11T12:30:23Z2018-05-11T12:37:43Zpublic0 <br /><a name="cutid1"></a><br />Наполегливо раджу прочитати цю книжку всім, хто має романтичні уявлення про війну – і війну загалом, і якусь окрему.<br /><br />Також вартувало би прочитати її кацапам і тим, хто має затьмарену побєдобєсієм голову, але вони не читатимуть.<br /><br /><br /><br /><b>ISBN: 978-5-9З572-ЗЗО-9</b><br /><br /><br /><br />На трекері <a href="https://rutracker.org/">Rutracker.org</a> у форматах PDF, LRF, DOCX, FB2: <a href="https://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=4211142">rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=4211142</a><br /><br />(magnet: <a href="magnet:?xt=urn:btih:CA19D8C466FF40E36922D3962DCD27A2944D2238">CA19D8C466FF40E36922D3962DCD27A2944D2238</a>)<br /><br /><br /><br />Там само у форматі DjVu:: <a href="https://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3078284">rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3078284</a><br /><br />(magnet: <a href="magnet:?xt=urn:btih:56E688A222DC2225750C1DE1D76FEEA2514332A5">56E688A222DC2225750C1DE1D76FEEA2514332A5</a>)<br /><br /><br /><br />У книгарні «<a href="http://flibusta.is/">Флібуста</a>» у форматах FB2, EPUB, MOBI, HTML: <a href="http://flibusta.is/a/48003">flibusta.is/a/48003</a><br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=72183" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> commentstag:dreamwidth.org,2014-06-16:2273726:66346Йойтішне: про дірки в процесорах та їхню ціну й вартість2018-01-08T06:13:30Z2018-01-08T06:14:43Zpublic5 <br /><a name="cutid1"></a><br />Пропоную <s>вам</s> нам до читання три дописи на цю тему, автор усіх трьох — <a href="https://habrahabr.ru/users/olartamonov/">Олег Артамонов</a>.<br /><br />1. «Новогодние подарки, часть первая: Meltdown», <a href="https://geektimes.ru/post/297029/">https://geektimes.ru/post/297029</a>.<br /><br />2. «Новогодние подарки, часть вторая: Spectre», <a href="https://geektimes.ru/post/297031/">https://geektimes.ru/post/297031</a>.<br /><br />3. «Новогодние подарки, часть третья: хорошо ли мы себя вели», <a href="https://geektimes.ru/post/297065/">https://geektimes.ru/post/297065</a>.<br /><br /><br /><br /> <br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=euthanasepam&ditemid=66346" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> comments