Десь я днями читав про те, що ми дуже перебільшуємо вплив пропаганди на поширення тоталітарних ідеологій. Ідеї, що здаються нам навіяними пропагандою, люди насправді приймають не завдяки їй, а через принадність як таку цих ідей [для себе]. Скажімо, суспільство з якоїсь причини колективно прагне «сильної руки», «стабільності», «світлого майбутнього» тощо. В такому разі воно внутрішньо готове прийняти людей, що візьмуться за «проєкт» здійснення колективної мрії. Роль у цьому процесі пропаганди доволі незначна.