Я піарюся на мові. На кожному кроці. Повною мірою. Голосно.
В магазинах, у транспорті, в школах, садках, на вулиці, в літаку. Як тільки замість мови «рускій мір» — одразу я зі своїм піаром. Я чекала 30 років. Я просила, дайте мені Україну. Ви дали? Ні. Хтось відомий сказав: «Дайте жінці, що вона хоче, інакше вона візьме сама».
Я. Піарюся. На. Мові.
Я будую навколо себе український світ. Як можу. Як умію. Не завжди так, як комусь подобається. Я будую для себе. Де я — там повинна бути УКРАЇНА. В межах нашої території, звісно.
Я піарюся на мові. Крім того, що я піарюся сама, я ще й запрошую всіх українців — ПІАРТЕСЯ Й ВИ! Мені не шкода. Я посунуся! Місця для піару вистачить усім. Піартеся, в кого як вийде. Піартеся кожен окремо. Піартеся з кимось. Піартеся в прийнятний для вас спосіб. Нікого не критикуватиму — лише захоплюватимуся! Підтримуватиму! Хвалитиму! Аплодуватиму!
Я піарюся на мові. Додатково закликаю — ПІАРМОСЯ РАЗОМ! Якби ми об’єдналися й пропіарилися по всій Україні — мовне питання одразу б вирішилося. Вирішиться мовне питання — зрушить з точки замерзання Україна.
Я піарюся на мові. Більше того, прошу, вимагаю — ПЕРЕПІАРТЕ МЕНЕ! Зробіть це ще голосніше. Повніше. Красивіше.
Я піарюся на мові. Але я не жадна! БЕРІТЬ УВЕСЬ ПІАР СОБІ! Нате!
Вам не подобається мій піар? Збудуйте навколо Україну — і мені не буде на чому піаритися.
no subject
Я зацитую, бо не всі підуть за лінком: