Перше питання — це питання про совість. Якщо людина не має совісті або та совість гнила, то жодна «лагідна українізація» не допоможе. І це добре видно за реакцією інтернаціоналу покручів на будь-які спроби дерусифікувати Україну.


По-друге — ні, не сприймався. Щонайменше десятиліття тривала підпільна збройна боротьба. Тому кацапи відразу після війни влаштували ще один голодомор і почали «вичищати» українське суспільство від «українського буржуазного націоналізму». Аж поки всіх активних патріотів не переловили й не запроторили до тюрем та концтаборів — українську національну опозицію не могли здолати. І лише після всіх тих катувань, уже в умовах повної, хоч і ідеологічно завувальованої заборони українства, вони усебічно почали перетворювати українську націю на яничарів. Запровадили з 1958 року «вільний вибір» мови навчання для школярів, а мовою навчання усіх вузів зробили москвосурж. Усі державні установи було де-факто переведено на москвосурж. Усіх українських фахівців з України висилали в інші «республкіки», натомість в Україну розподіляли кацапів на всі керівні посади. Створили цим ідею меншовартості українства. І маємо тепер, що на половині України безтямна хохлядь гавка москвосуржем та цього не стидається — бо не має вже української душі.