Дякую, як тепер пригадую, я стрiчала це слово у Юрiя Борця (Чумака), в автобiографiчнiй книжцi УПА.У вирi боротьби. Вони там, коли iхня сотня пройшла рейдом вiд Закерзоння аж до самого Мюнхена, в американському таборi жили на положеннi бiдних родичiв i змушенi були самi якось заробляти собi не те що на взуття, а навiть на шкарпетки. А мешти, щось на зразок кедiв, як я тодi зрозумiла, автор замовляв у майстра в тому ж таки таборi для своєї дiвчини, що познайомився з нею вже там, у таборi. Потiм вони разом виїхали до Австралiї, вiн став успiшним пiдприємцем i нарештi черз двадцять рокiв видав свою книжку. А на початку 2000-них за нею було знято гарний фiльм, Залiзна сотня. Єдине справжнє iмя - Громенко, та й те псевдо...
Є на ютубi:
https://www.youtube.com/watch?v=jyrYN1_Zi_U