Вірш про язик і про мову

[euthanasepam]

 

Павло Глазовий

Кухлик

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє панімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що з боку смужка.
— Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.


Інше: humour.ukrlife.org/glazoviy.htm.