От що зачепило останнім часом, так це "Снігова сестричка", яку написала Мая Люнде. Взагалі, дитячі книжки рулять. Та ж "Длинньіе уши в траве" Іржи Кршенека якась медитативна. Разом з "Поселок Тополи" Саутолла у радянські часи давали перший погляд на нормальний світ. Цікаво, що совітська цензура пропустила дуже коротку, але потужну проповідь у Сатуолла. Чи "Тереадори" Нестайка досі можу перечитати, напевно тому, що мої дитячі спогади схожі на те. Та й Олександр Волков з його "Смарагдовим містом" залишається бомбезним.