Кабінет психопатологічної евтаназіології (
euthanasepam) wrote2021-12-15 11:31 pm
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Entry tags:
Перечитавши «Едем» Лема через 30 років…
Перечитав, аби згадати докладніше, про що ж там було, бо вчора згадував у коментах у пана
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
1. Фантазії Лема про інші світи безперечно цікаві.
2. Ідейна та літературна вартість книжки — на одиницю: це дуже слабенька література, на мій смак.
3. Нарешті собі ясно сформулював, що ж у мене завше викликало таку сильну відразу до хвонтаздів та їхніх пафосних писульок: це їхнє «проґресорство» та технократичний шовінізм при гуманітарній немічності або й цілковитій нікчемності — та водночас мало не фанатичній заповзятості до вирішення саме гуманітарних проблем. Така собі булгаковська шариковщина. Цим вони вельми нагадують сучасних погроміздів, що вважають усіх людей вар’ятами і збудували довкола нас цифровий концтабір задля нашого ж блага, не питаючи в нас дозволу це робити. Стривайте, а на чиїх книжках зростали тії погромізди? Непозбувна бентега…
Дещо несподіваний висновок: ймовірно, що більше нічого з Лема ніколи не перечитуватиму, шкода гаяти час на це примітивне чтиво підліткового рівня. Вочевидь, я давно переріс цей жанр, але не зауважив цього моменту.
no subject
Ти знаєш, хоча я на них і зростав, але мене захопило не стільки програмування, скільки дух свободи, геніальності та творчості, яким так і віяло від субкультур Unix та Lisp.
Втім, "не той тепер Миргород, Хорол-річка не та".
no subject
no subject
Лісповське болотце більш-менш те. Та й буде те. Та й ємакс зберіг субкультуру. І, що важливо, розвивається.