Кабінет психопатологічної евтаназіології (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
euthanasepam) wrote2018-05-24 01:51 am
euthanasepam) wrote2018-05-24 01:51 am
Entry tags:
Лариса Ніцой: Найгірше зло — мовчання українців, яке відбирає в України голос
Джерело допису: www.facebook.com/larysa.nitsoi/posts/1905832939448829 (або тут: www.infa.ua/larysa-nitsoj-najgirshe-zlo-movchannya-ukrayintsiv-yake-vidbyraye-v-ukrayiny-golos).
Хочу поговорити з вами відверто, українці.
Подивіться на цей наказ, що внизу. І порівняйте його з відео. Наказу рівно 100 років і 6 днів. Сто років тому українська влада видала наказ про українізацію міністерства шляхів: українська мова — державна, мова залізниці — українська.
Пройшло сто років. Українка Лариса Ніцой рівно через 100 років після наказу знімає відео на нашій українській залізниці. Складається враження, що залізниця не українська. Мова української залізниці — російська.
Між цим наказом і цим відео багато що відбулося. Відбулося захоплення України росією. Відбулися репресії, розстріли 80% еліти українців, закопано в землю 30 тисяч інтелігенції. Відбулася антиселекція, обезголовлення нації. Відбулися три спеціально організованих голодомори, які умертвили насильницькою смертю 10 мільйонів українців. Відбулася ІІ Світова війна, у якій російські полководці використовували українців як гарматне м’ясо. Жукови, ватутіни, хто там ще казали: «Баби єщьо нарожают… Послє побєди надо будет меєньше лагєрєй для х*хлов». А потім з залишками українців, які вижили у тому меливі, стали боротися вишуканіше. Їх назвали бидлом. Селюками забитими. Бо всі культурні люди розмовляють російською. І ті залишки, які не перемолов молох, стали розчиняти в руской культурє і язикє…
Ми вижили. Ми стали знову Незалежні. Сьогодні ми знаємо, що з нами зробили.
Ось уже 100 років, з них повторно 27, як українська мова проголошена державною і обов’язковою КРУГОМ у ВСІХ сферах на всій території України.
Сьогодні ви, українці, бездумно повторюєте за зросійщеними, у яких від «зґвалтування» сталися ментальні зміни: «Не можна нікому нав’язувати мову. Треба все робити поступово…». Поступово, українці?! А що це для вас означає? Сусідні країни відродили свою мову, а вслід за нею економіку — і поїхали вперед, не наздогнати. А ви плететеся позаду, навіть не у хвості, а ще далі, і вам треба ще й досі поступово. Скільки ще сотень років вам треба для поступовості, українці?
Чи задумувалися ви коли-небуть, що кожна країна має свій голос? Має своє звучання? Цей голос — сукупність усіх голосів, які чуються навколо: з розмов перехожих, з динаміків програвачів чи телевізорів, зі щебетання дітей, з оголошень, з написів. Якщо уявити, що ви раптом не знаєте, в якій країні опинилися, скажімо, прокинулися в дорозі, ви визначите країну по її голосу. Німеччина має німецький голос. Франція — французький. Італія — італійський. Чехія — чеський. Польща — польський. А який голос має Україна? Як вона звучить навколо?
Сьогодні, через 100 років я зробила зауваження молоденьким провідницям, щоб не обслуговували мене російською мовою, бо я в УКРАЇНІ. Я наштовхнулася на їхнє нерозуміння. Більше того, навколо провідниць одразу згуртувалися такі ж російськомовні. Стали на захист. Дружно. Проти мене, українки.
Я їхала в вагоні одна україномовна. Окрім мене ніхто україномовний не озвався.
Коли потяг прибув до Києва і пасажири вагону стали збиратися, діставати речі, виявилося, що зі мною їхав повен вагон українців. Люди між собою розмовляли українською. Однак в дорозі всі ЗМОВЧАЛИ!
Ота жменя російськомовних, яка стала на захист російськомовних провідниць, зробила погоду всьому вагону! Склалося враження, що весь потяг зросійщений, як вони!
Найгірше ваше зло, українці — це ваше мовчання. Ваше мовчання відбирає в України голос!
Через ваше мовчання злили не лише мову. Далі — гірше. Через те, що ви мовчите — корупція. Через те, що ви мовчите — розвал. Через те, що ви мовчите — ми так живемо.
ВИ винні у всьому. Не хтось. Не вони. Не влада. Не вороги. Вони роблять те, що ви дозволяєте. Винна ваша БЕЗХРЕБЕТНІСТЬ. Ваша АНОМАЛЬНА толерантність. Ваше хибне уявлення про ввічливість. Мовчання — це не ввічливість. Мовчання — це ознака худоби в стійлі. В той час, як інші країни навколо в повний голос на весь світ відстоюють своє — ви граєтеся в поступливих українців, які відмовчуються. Ви гнете спину.
А почалося все з мови. В усьому винне ВАШЕ МОВЧАННЯ.
no subject
2. Люди поперли з села до міста, коли селянам видали паспорти. До того вони паспортів не мали, працювали за трудодні й були фактично кріпаками при колгоспах та радгоспах. Лише мізерна частка мала шанс вирватися з того рабства й потрапити до міста на навчання. А коли кацапи в українських містах «навели лад» з інфраструктурою масового покацаплення, тоді совдепія видала селянам паспорти і стало те, про що ви пишете.
3. Так, цей фактор є. Недарма ж покацаплена українська совковня досі гнобить увесь народ колосальним збитковим совкопромом, що п’є всю кров та тягне всі жили з народу.
no subject
2. От і я про те. Стати з кріпака-землероба городянином - в тих умовах то вже соціальний ліфт. А у наш час це і долучитися до технологій і міжнародного спілкування. Останнє краще англійською, але занадто складно до пересічного піпла.
3. Тут не в совкопромі справа. 100 років тому 80% населення України були селяни-замлероби. А потім придумали трактор, комбайн і великі тваринні ферми. Саме це і був вирок сільскогосподарській українській цивілізації, а отже і українській душі.
no subject
no subject
На даний момент закон на стороні україномовних. Не можна відмовити в обслуговуванні українською. Якщо клєрк не бажає, накатується скарга спочатку начальству, потім у суд.
Взагалі, ситуація цікава і ось чим. Я теж колись ставив такі експерименти, просив обслуговувати українською мовою. І, у моїй локації, жодного разу не було відмови. Ніцой таке робила частіше, тож відсоток відмов більший і вона, скоріш за все, публікує тільки їх. От мені цікаво, який відсоток відмов, а який нормального відношення.
Ну і з мого власного досвіду. Коли ти впевнений, привітний, гарно вдягнений і слідкуєш за собою, то у більшості випадків це краща агітація, ніж скандал. Нехай не з першого разу, але з тобою будуть говорити українською. Самі, добровільно. Бо з тобою успіх.
no subject