Лариса Ніцой: Найгірше зло — мовчання українців, яке відбирає в України голос

[euthanasepam]

 

Джерело допису: www.facebook.com/larysa.nitsoi/posts/1905832939448829 (або тут: www.infa.ua/larysa-nitsoj-najgirshe-zlo-movchannya-ukrayintsiv-yake-vidbyraye-v-ukrayiny-golos).

Хочу поговорити з вами відверто, українці.

Подивіться на цей наказ, що внизу. І порівняйте його з відео. Наказу рівно 100 років і 6 днів. Сто років тому українська влада видала наказ про українізацію міністерства шляхів: українська мова — державна, мова залізниці — українська.

Пройшло сто років. Українка Лариса Ніцой рівно через 100 років після наказу знімає відео на нашій українській залізниці. Складається враження, що залізниця не українська. Мова української залізниці — російська.

Між цим наказом і цим відео багато що відбулося. Відбулося захоплення України росією. Відбулися репресії, розстріли 80% еліти українців, закопано в землю 30 тисяч інтелігенції. Відбулася антиселекція, обезголовлення нації. Відбулися три спеціально організованих голодомори, які умертвили насильницькою смертю 10 мільйонів українців. Відбулася ІІ Світова війна, у якій російські полководці використовували українців як гарматне м’ясо. Жукови, ватутіни, хто там ще казали: «Баби єщьо нарожают… Послє побєди надо будет меєньше лагєрєй для х*хлов». А потім з залишками українців, які вижили у тому меливі, стали боротися вишуканіше. Їх назвали бидлом. Селюками забитими. Бо всі культурні люди розмовляють російською. І ті залишки, які не перемолов молох, стали розчиняти в руской культурє і язикє…

Ми вижили. Ми стали знову Незалежні. Сьогодні ми знаємо, що з нами зробили.

Ось уже 100 років, з них повторно 27, як українська мова проголошена державною і обов’язковою КРУГОМ у ВСІХ сферах на всій території України.

Сьогодні ви, українці, бездумно повторюєте за зросійщеними, у яких від «зґвалтування» сталися ментальні зміни: «Не можна нікому нав’язувати мову. Треба все робити поступово…». Поступово, українці?! А що це для вас означає? Сусідні країни відродили свою мову, а вслід за нею економіку — і поїхали вперед, не наздогнати. А ви плететеся позаду, навіть не у хвості, а ще далі, і вам треба ще й досі поступово. Скільки ще сотень років вам треба для поступовості, українці?

Чи задумувалися ви коли-небуть, що кожна країна має свій голос? Має своє звучання? Цей голос — сукупність усіх голосів, які чуються навколо: з розмов перехожих, з динаміків програвачів чи телевізорів, зі щебетання дітей, з оголошень, з написів. Якщо уявити, що ви раптом не знаєте, в якій країні опинилися, скажімо, прокинулися в дорозі, ви визначите країну по її голосу. Німеччина має німецький голос. Франція — французький. Італія — італійський. Чехія — чеський. Польща — польський. А який голос має Україна? Як вона звучить навколо?

Сьогодні, через 100 років я зробила зауваження молоденьким провідницям, щоб не обслуговували мене російською мовою, бо я в УКРАЇНІ. Я наштовхнулася на їхнє нерозуміння. Більше того, навколо провідниць одразу згуртувалися такі ж російськомовні. Стали на захист. Дружно. Проти мене, українки.

Я їхала в вагоні одна україномовна. Окрім мене ніхто україномовний не озвався.

Коли потяг прибув до Києва і пасажири вагону стали збиратися, діставати речі, виявилося, що зі мною їхав повен вагон українців. Люди між собою розмовляли українською. Однак в дорозі всі ЗМОВЧАЛИ!

Ота жменя російськомовних, яка стала на захист російськомовних провідниць, зробила погоду всьому вагону! Склалося враження, що весь потяг зросійщений, як вони!

Найгірше ваше зло, українці — це ваше мовчання. Ваше мовчання відбирає в України голос!

Через ваше мовчання злили не лише мову. Далі — гірше. Через те, що ви мовчите — корупція. Через те, що ви мовчите — розвал. Через те, що ви мовчите — ми так живемо.

ВИ винні у всьому. Не хтось. Не вони. Не влада. Не вороги. Вони роблять те, що ви дозволяєте. Винна ваша БЕЗХРЕБЕТНІСТЬ. Ваша АНОМАЛЬНА толерантність. Ваше хибне уявлення про ввічливість. Мовчання — це не ввічливість. Мовчання — це ознака худоби в стійлі. В той час, як інші країни навколо в повний голос на весь світ відстоюють своє — ви граєтеся в поступливих українців, які відмовчуються. Ви гнете спину.

А почалося все з мови. В усьому винне ВАШЕ МОВЧАННЯ.

 

Comments

[euthanasepam]

А треба відразу бити в зуби? Покручі й так здіймають галас: «Нє запрєшшяйтє нам свабоду нєзнанія вашей мови! Ми толька за лаґідную украінізацию!»

Мені цікаво, чи вам ніщо не сіпається в душі, коли ви вживаєте слово «бикувати» стосовно цієї ситуації. Нагадаю, що задля знищення української мови та духу української нації москалі замордували та вбили десятки мільйонів українців протягом трьох з половиною століть. Москалі бикували в Батурині чи то була «ваєнная нєапхадімасть»? А коли понищили практично всю українську творчу інтеліґенцію в 1930-ті роки — то вони якийсь вигаданий «буржуазний націоналізм» викорінювали чи, може, що іншого робили?

Це є природнє, нормальне право кожної українською людини вимагати звернення до себе в Україні саме українською мовою. А не «бикування». Мене прикро вразили ваші слова.

[balu]

Я ще раз повторю, яку ціль ви переслідуєте? Вимагати своїх громадських прав можна дуже по різному. Наприклад, через суд - тут 100% виграшна і заробітна справа. Прецедентів вирішення на нашу користь достатньо. Після чого УЗ донесла б до співробітників, що не варто нехтувати українцями.
У мене складається враження, що Ніцой тупо прагне скандалу, раз вкотре наступає на тіж граблі. Тому інші її не підтримали.

[euthanasepam]

Зрозуміло про «прагнення скандалу». От сама Ніцой дає відповідь про свій самопіар: infa.ua/larysa-nitsoj-ya-piaryusya-na-movi-perepiarte-mene.

Я зацитую, бо не всі підуть за лінком:

Лариса Ніцой: Я піарюся на мові. Перепіарте мене!

Я піарюся на мові. На кожному кроці. Повною мірою. Голосно.

В магазинах, у транспорті, в школах, садках, на вулиці, в літаку. Як тільки замість мови «рускій мір» — одразу я зі своїм піаром. Я чекала 30 років. Я просила, дайте мені Україну. Ви дали? Ні. Хтось відомий сказав: «Дайте жінці, що вона хоче, інакше вона візьме сама».

Я. Піарюся. На. Мові.

Я будую навколо себе український світ. Як можу. Як умію. Не завжди так, як комусь подобається. Я будую для себе. Де я — там повинна бути УКРАЇНА. В межах нашої території, звісно.

Я піарюся на мові. Крім того, що я піарюся сама, я ще й запрошую всіх українців — ПІАРТЕСЯ Й ВИ! Мені не шкода. Я посунуся! Місця для піару вистачить усім. Піартеся, в кого як вийде. Піартеся кожен окремо. Піартеся з кимось. Піартеся в прийнятний для вас спосіб. Нікого не критикуватиму — лише захоплюватимуся! Підтримуватиму! Хвалитиму! Аплодуватиму!

Я піарюся на мові. Додатково закликаю — ПІАРМОСЯ РАЗОМ! Якби ми об’єдналися й пропіарилися по всій Україні — мовне питання одразу б вирішилося. Вирішиться мовне питання — зрушить з точки замерзання Україна.

Я піарюся на мові. Більше того, прошу, вимагаю — ПЕРЕПІАРТЕ МЕНЕ! Зробіть це ще голосніше. Повніше. Красивіше.

Я піарюся на мові. Але я не жадна! БЕРІТЬ УВЕСЬ ПІАР СОБІ! Нате!

Вам не подобається мій піар? Збудуйте навколо Україну — і мені не буде на чому піаритися.

Я піарюся на мові. Дякую всім, хто теж піариться.

[euthanasepam]

Мабуть ви просто не розумієте мотиву певних дій окремих свідомих українців. Ніцой не задля себе особисто це робить, не для власної користі, а щоби пробудити напівмертву хохляцьку свідомість.

А те, що її не підтримують — то це ж надзвичайно яскрава ілюстрація до того, на яке жалюгідне бидло перетворено українців. Де б таке уявилося чи примарилося Шевченкові, скажімо, або Донцову — українець, що боїться українського націоналізму! Це страшна ганьба. Це сором, який змивається лише самовідданою працею-подвигом або кров’ю. Проте покручі-бидло цього не усвідомлюють. І це є наша найбільша біда.

[balu]

>а щоби пробудити напівмертву хохляцьку свідомість.<
Тоді вона обрала поганий інструмент. Якщо ти хочеш привернути увагу до себе, то скандал саме те, що треба. Якщо ти хочеш чогось добитись від людей, то потрібно діяти іншими методами. Про це майже 100 років як популярні книжки пишуть, безліч прикладів. Але все рівно, наступають на ті ж граблі. Скандал, епатаж, ставка на свідомість не спрацьовують ніде. Навіть самоспалення не спрацьовують.
Сприяють ситуації успіху, пов'язані з певним явищем.

[balu]

>А треба відразу бити в зуби?<
ось черговий приклад як потрібно:
Печерський райсуд Києва зобов’язав медіахолдинг ТРК «Люкс» (до його складу входять «24 Канал», національна мережа радіостанцій «Радіо Люкс» і «Радіо Максимум»), журналістів-розслідувачів Дениса Бігуса і Надію Бурдєй, а також Інтернет-видання «Українська правда» спростувати інформацію щодо секретаря Ради Національної безпеки і оборони України Олександра Турчинова.
Крім цього, суд стягнув з ТРК «Люкс», «Української правди» та журналістів Бігуса і Бурдєй по 1200 грн на користь Турчинова судового збору.

[euthanasepam]

Турчинов це фігура загальнодержавної політики. Вочевидь суд просто «прогнувся» у цьому випадку. Я маю сумнів, що якби з позовом прийшов хтось інший — скажімо, Фаріон, Ніцой, чи я, чи ви, — той суд не зробив би усе трошки інакше. Наші суди потребують окремої розмови та гілляки.

[balu]

У ФБ є група, здається "І так поймут". Так там її засновник виграв багато справ на схожих темах.

[euthanasepam]

Загалом я схвалюю такий метод, бо він призводить щонайменше до двох наслідків:

- вирішення конкретної проблеми й покарання винних;

- крок до подолання правового нігілізму.