Кабінет психопатологічної евтаназіології

Українська мова — це жива душа українського народу і нашої святої України, з якою ми, українці, становимо єдине ціле. Якщо ми не повернемо собі нашу душу, не вирвемо її з пазурів смерті — нас більше не буде. Якщо не ожиє душа — вже ніколи не буде України, яка тепер вмирає просто у нас на руках. Тому ця війна — це війна за мову, за відродження в Україні української мови, за нашу волю і душу.

Але що роблять у цій українській національно-визвольній боротьбі на нашому боці дивні російськомовні люди, що не розмовляють українською мовою, живучи в Україні? Деякі з тих, що беруть участь у волонтерському русі, добровольцями у бойових діях, журналісти, письменники тощо. Чи вони Україну виборюють? Аж ніяк. Вони воюють за вигадану альтернативну Росію без чекістів. Цю омріяну оновлену імперську Росію без давніх огидних виразок, про які вже знає весь світ, вони можуть збудувати на теренах України замість України. Якщо ми не будемо пильні.

Українцям варто усвідомити це. Аби не стало запізно.